Запозичення із слов'янських мов
14465
Лексика
Запозичення із старослов'янської мови. З прийняттям християнства 988 р. в Україну-Русь прийшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «старослов'янська», або «церковнослов'янська». Вона стала мовою богослужінь, богослужбових книг, мовою навчання, тобто на довгий час, аж до появи творів Івана Котляревського, набула статусу літературної мови в Україні. Нею (з невеликими домішками українських елементів) написані «Повість врем'яних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда», «Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха тощо.
болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфікси використовуються й у незапозичених словах: роботящий, невмирущий, загребущий, невловимий.
Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 p., коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі.
З польської мови в українську ввійшли такі слова, як уряд, тесля, хлопець, в 'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, збруя, забавка, ковадло, залога, поєдинок, вирок, хвороба, скарга, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапитися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавитися, обіцяти, вельможний, досконалий, прикрий, розмаїтий, кепський.
Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким само шляхом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (щоправда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI— XVI11 ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибуля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо.
У свою чергу, чимало українських слів потрапило в польську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, табун, ватага, черемха, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти іт. д.
Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після укладення Б. Хмельницьким 1654 р. договору з Росією. Проте аж до початку XIX ст. запозичення з російської мови в українську були рідкісні, оскільки Україна в культурному відношенні стояла вище від Росії. На той час припадають запозичення через російську мову німецьких та голландських слів, пов'язаних із військовою справою та мореплавством: артилерія, фельдфебель, капітан, бруствер, флот, адмірал, бот, гавань, порт, мортира, бомба та ін.
Вплив російської мови став помітним, починаючи з XIX ст., і особливо посилився у 20—80-х pp. XX ст. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, нагідки, мужик, чиновник, начальник, община, артіль, указ, завод, рудник, підрядчик, більшовик, меншовик тощо. Багато слів російської мови було засвоєно у вигляді кальок: гучномовець (рос. громкоговоритель), книгосховище, вогнегасник, місяцехід, висуванець, відмінник, обліковець, п 'ятирічка, виконком, колгосп, радгосп, виконроб та ін. Більшість цих слів тепер сприймаються як застарілі.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфікси використовуються й у незапозичених словах: роботящий, невмирущий, загребущий, невловимий.
Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 p., коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі.
З польської мови в українську ввійшли такі слова, як уряд, тесля, хлопець, в 'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, збруя, забавка, ковадло, залога, поєдинок, вирок, хвороба, скарга, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапитися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавитися, обіцяти, вельможний, досконалий, прикрий, розмаїтий, кепський.
Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким само шляхом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (щоправда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI— XVI11 ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибуля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо.
У свою чергу, чимало українських слів потрапило в польську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, табун, ватага, черемха, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти іт. д.
Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після укладення Б. Хмельницьким 1654 р. договору з Росією. Проте аж до початку XIX ст. запозичення з російської мови в українську були рідкісні, оскільки Україна в культурному відношенні стояла вище від Росії. На той час припадають запозичення через російську мову німецьких та голландських слів, пов'язаних із військовою справою та мореплавством: артилерія, фельдфебель, капітан, бруствер, флот, адмірал, бот, гавань, порт, мортира, бомба та ін.
Вплив російської мови став помітним, починаючи з XIX ст., і особливо посилився у 20—80-х pp. XX ст. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, нагідки, мужик, чиновник, начальник, община, артіль, указ, завод, рудник, підрядчик, більшовик, меншовик тощо. Багато слів російської мови було засвоєно у вигляді кальок: гучномовець (рос. громкоговоритель), книгосховище, вогнегасник, місяцехід, висуванець, відмінник, обліковець, п 'ятирічка, виконком, колгосп, радгосп, виконроб та ін. Більшість цих слів тепер сприймаються як застарілі.
Схожі матеріали