Частка
22927
Морфологія і Правопис
значення і склад часток
Частка — службова частина мови, яка надає окремому слову, висловлюванню чи реченню певного смислового або емоційного відтінку.
Наприклад, у реченні Лише мох вкриває собою оте віковічне ніким не займане каміння (А. Шиян) частка лише виділяє слово мох, за допомогою частки «і- утворено заперечний займенник ніким, частка не заперечує ознаку займане.
Частки за своїм значенням і вживанням поділяються на:
такі, що надають певного смислового відтінку окремому слову чи групі слів;
такі, що вживаються для оформлення різних видів речень;
приєднувальні;
словотвірні й формотвірні.
Частки, які надають окремому слову чи групі слів певного смислового відтінку (присловесні частки), за значенням є такі:
а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки,
лише {лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -таки, -то, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о,
ой; наприклад: Та скажи мені, друже, нащо все в житті приходить тільки тоді, коли ми перестаємо бажати цього? (Ю. Яновський). Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села/(Т. Шевченко);
б) уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, влас
не, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, неначебто, мов,
мовби, немовби, буцім; наприклад: Збори почалися рівно о другій годині (М. Трублаїні). Дим став немов густішим,
до нього примішалося ще щось (Г. Хоткевич);
в) вказівні — слугують для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, ось
де, он, онде, воно; наприклад: Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра). Блаженків Денис альпініст? Та чи він хоч
знає, що це воно таке? (О. Гончар).
Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень —
Розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних (фразові частки), є такі:
а) стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд; наприклад: Авжеж,
такий у нас ведеться звичай (Леся Українка). — Ви доб- ре знаєте Карпа?— поспитав я. — Атож... (М. Коцю- бинський);
б) заперечні — вживаються в заперечних реченнях або замінюють їх: не, ні, ані; наприклад: Ні, краще ніколи
не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (М. Коцюбинський);
в) питальні — вживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже,
що за, га, та ну, наприклад: Чи є кращі в життю літа та над молодії? {Леся. Українка). Невже історія нас так
нічого й не навчила?{З газети);
г) спонукальні — надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, просьби, заборони, заклику до дії:
бодай, годі, ну, давай, на, -бо, -но\ наприклад: Бодай кати постинали, отих царів, катів людських! (Т'. Шевченко)
г) окличні — вживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й; наприклад: Що за гарна година настала! Ну й день!
Приєднувальні частки вказують на певний зв'язок між висловлюваннями: теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то (за своїм значенням вони наближаються до сполучників); наприклад: Тож як мудрості доходиш, — хочеться і жить і жить! (П. Тичина). Зайди у лютому чи квітні, то хліб і сіль завжди навпіл (А. Малишко).
Словотвірні й формотвірні частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень, але відрізняються від них тим, що можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення: абихто — аби з ким, ніщо — ні в чому, щодня — що другого дня, будь-який — будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь — чийогось, вчитися — вчишся.
До словотвірних належать частки аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, небудь-, ні-, що-: абищо, дехто, якийсь, казна-звідки, хтозна-куди, будь-де, як-небудь, ніякий, щороку.
До формотвірних належать частки би, б (за їх допомогою утворюється умовний спосіб: сказав би, зраділа б); хай, нехай (за їх допомогою утворюється наказовий спосіб: хай скаже нехай прийдуть)', -ся (за її допомогою утворюються звороти: дієслова: вмиваюся, тривожаться).
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Частка — службова частина мови, яка надає окремому слову, висловлюванню чи реченню певного смислового або емоційного відтінку.
Наприклад, у реченні Лише мох вкриває собою оте віковічне ніким не займане каміння (А. Шиян) частка лише виділяє слово мох, за допомогою частки «і- утворено заперечний займенник ніким, частка не заперечує ознаку займане.
Частки за своїм значенням і вживанням поділяються на:
такі, що надають певного смислового відтінку окремому слову чи групі слів;
такі, що вживаються для оформлення різних видів речень;
приєднувальні;
словотвірні й формотвірні.
Частки, які надають окремому слову чи групі слів певного смислового відтінку (присловесні частки), за значенням є такі:
а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки,
лише {лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -таки, -то, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о,
ой; наприклад: Та скажи мені, друже, нащо все в житті приходить тільки тоді, коли ми перестаємо бажати цього? (Ю. Яновський). Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села/(Т. Шевченко);
б) уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, влас
не, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, неначебто, мов,
мовби, немовби, буцім; наприклад: Збори почалися рівно о другій годині (М. Трублаїні). Дим став немов густішим,
до нього примішалося ще щось (Г. Хоткевич);
в) вказівні — слугують для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, ось
де, он, онде, воно; наприклад: Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра). Блаженків Денис альпініст? Та чи він хоч
знає, що це воно таке? (О. Гончар).
Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень —
Розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних (фразові частки), є такі:
а) стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд; наприклад: Авжеж,
такий у нас ведеться звичай (Леся Українка). — Ви доб- ре знаєте Карпа?— поспитав я. — Атож... (М. Коцю- бинський);
б) заперечні — вживаються в заперечних реченнях або замінюють їх: не, ні, ані; наприклад: Ні, краще ніколи
не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (М. Коцюбинський);
в) питальні — вживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже,
що за, га, та ну, наприклад: Чи є кращі в життю літа та над молодії? {Леся. Українка). Невже історія нас так
нічого й не навчила?{З газети);
г) спонукальні — надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, просьби, заборони, заклику до дії:
бодай, годі, ну, давай, на, -бо, -но\ наприклад: Бодай кати постинали, отих царів, катів людських! (Т'. Шевченко)
г) окличні — вживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й; наприклад: Що за гарна година настала! Ну й день!
Приєднувальні частки вказують на певний зв'язок між висловлюваннями: теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то (за своїм значенням вони наближаються до сполучників); наприклад: Тож як мудрості доходиш, — хочеться і жить і жить! (П. Тичина). Зайди у лютому чи квітні, то хліб і сіль завжди навпіл (А. Малишко).
Словотвірні й формотвірні частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень, але відрізняються від них тим, що можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення: абихто — аби з ким, ніщо — ні в чому, щодня — що другого дня, будь-який — будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь — чийогось, вчитися — вчишся.
До словотвірних належать частки аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, небудь-, ні-, що-: абищо, дехто, якийсь, казна-звідки, хтозна-куди, будь-де, як-небудь, ніякий, щороку.
До формотвірних належать частки би, б (за їх допомогою утворюється умовний спосіб: сказав би, зраділа б); хай, нехай (за їх допомогою утворюється наказовий спосіб: хай скаже нехай прийдуть)', -ся (за її допомогою утворюються звороти: дієслова: вмиваюся, тривожаться).
Схожі матеріали