Дієприкметник

25075 Морфологія і Правопис
Дієприкметник — це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими.

З одного боку, дієприкметник, як і дієслово взагалі, нази­ває дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний дієприкметник) або неперехідним (активний). На­приклад, дієприкметник лежачий (камінь) указує на дію — (камінь) лежить, має недоконаний вид і є неперехідним; діє­прикметник покладений (камінь) указує на дію — поклали (ка­мінь), має доконаний вид і є перехідним.

З іншого боку, дієприкметник, як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа. Наприк­лад, дієприкметник достиглої (вишні) вказує на ознаку (відпо­відає на питання яко і?) і має форму родового відмінка одни­ни жіночого роду.

У реченні дієприкметник виконує ту саму функцію, що й прикметник, тобто виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка: Я хочу бачити світ розплющеними очима (1. Драч). Хата посипана зеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням (Ю. Яновський).

Дієприкметники бувають активні й пасивні.

Активні дієприкметники називають ознаку пред­мета, зумовлену дією того самого предмета: робітник працює — працюючий робітник, птах співає — співаючий птах, вогнище погасло — погасле вогнище.

Активні дієприкметники бувають доконаного {погасле) й недоконаного {працюючий, співаючий) видів.

Пасивні дієприкметники називають ознаку пред­мета, зумовлену дією іншого предмета: робітника преміювали — премійований робітник, хтось поранив птаха — поранений птах, застосовують метод — застосовуваний метод.

Крім того, пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дитина вмилася — умита дитина, листок відірвався — відірваний листок, дід згорбився — згорблений дід.

Пасивні дієприкметники бувають доконаного (премійований, поранений) і недоконаного (застосовуваний) видів.

На час дієприкметники не вказують: він визначається контекстом. Наприклад, у реченні В лісі вже ставало тісно від прибуваючих військ (О. Гончар) дієприкметник прибуваючих співвідноситься з минулим часом (які прибували). А в реченні Якщо станеться війна, знову виплакуватимуть очі передчасно посивілі матері й наречені дієприкметник посивілі співвідноситься з майбутнім часом (які посивіють). Тому неправомірно до дієприкметників застосовувати означення «дієприкметник минулого часу» чи «дієприкметник теперіш­нього часу».

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: колючий дріт, ро­дюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована люди­на, розгублений погляд.

Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник —
летячий), кипучий (дієприкметник — киплячий), плакучий (дієприкметник — плачучий), загребущий, тяму­
щий, пропащий;

в) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник — скислий), стиглий (дієприкметник — достиглий), гнилий (дієприкметник — зігнилий), талий (дієприкметник — розталий);

г) має наголошений суфікс -енн(ий) або -йнн(ий): нескінченний, незбагненний, невблагйнний;

г) може мати інший наголос: печена картопля, варений рак
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

морфологія, Морфема, словотвір, слово, дієприкметник, дієслово, правопис

Схожі матеріали