ДІЄСЛОВО

Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певну річ (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо),
прикметник тихий передає ознаку безвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явише як
змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивість більше виражена, в інших — менше, але
вона властива всім його формам.

У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень):

1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;

2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому .   способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть;

дієприкметник: працюючий, написаний, забутий;

безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто;

дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.

Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення.

Форма дієслова	На яке питання відповідає	Як змінюється	Яким членом речення виступає
Неозначена	що  робити? що  зробити?	незмінна фор­ма	будь-яким
Способова	що   роблю? що  робив? що  буду робити? що  робив  би? що  роби? тощо	за способами, часами, осо­бами або ро­дами, числами	присудком
Дієприкметник	який?	за відмінками, родами й чис­лами	означенням, іменним присудком
Безособова форма на -но, -то	що   зроблено?	незмінна форма	присудком у безособовому реченні
Дієприслівник	що   роблячи? що зробивши?	незмінна фор­ма	обставиною

Усі дієслівні форми бувають доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними.

У них розрізняємо, крім того, дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу.

Схожі матеріали