Написання сполучників

Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пи­шуться одним словом:

а)  із часткою же (ж): адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, таже, також,, теж, тож;

б)  із часткою би (б): аби, мовби, немовби, ніби, начеб, ненаякби, гейби;

в)  із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;

г) із часткою що: абощо, тощо, якщо;  

ґ) з префіксами: притому, притім, причому, причім, протер зате, затим.

Деякі сполучники можуть мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б.

Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучни­ках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, у міру того як.

У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

Сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то пи­шуться через дефіс: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.

Сполучники, що пишуться одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуться двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і на питання не відповідають (на питання може відповідати все під­рядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відповідають на питання.

Порівняємо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Що б не ро­бив, роби тільки найкраще (1. Кульська). У першому реченні слово щоб не є членом речення; отже, це сполучник. У друго­му реченні до слів що б можна поставити питання ш о?, вони замінюються повнозначними словами яку 6роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.

Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь, — гей,  не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М. Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О. Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відпо­відає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання я к а?, виступають означенням, тобто це займенник та з част­кою ж, а не сполучник.

Сполучник можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.

У наведених вище прикладах сполучник щоб можна за­мінити синонімічним сполучником аби, сполучник таж — си­нонімом адже. Зі словами що б, та ж цього зробити не можна.

Можливі такі синонімічні заміни сполучників:

таж — адже: Таж [адже] ми з тобою колись були товариші (Леся Українка). Пор.: Та ж [та сама] думка імені не да­вала спокою;

тож — тому: Життя таке коротке — тож [тому] спішімо робити добро (О. Довженко). Пор.: Не грайся хлібом — то ж [це ж] бо гріх/(М. Рильський);

теж— також: Русалка... зникає в тумані. Потерчата теж [також] зникають (Леся Українка). Пор.: На те ж [для того ж] і щука в морі, щоб карась не дрімав (Нар. твор­чість);

щоб — аби: Не смійся з другого, щоб [аби] тобі не було того (Нар. творчість). Пор.: Все одно, що б [яке б лихо] не ста­лось, ми не розлучимось (Леся Українка);

якби — коли б: Якби [коли б] знав, де впав, то й соломки б підослав (Нар. творчість). Пор.: Як би не крутила хуртови­на, блисне промінь — крига розтає (3. Гончарук);

проте — однак: Не радий хрін тертушці, а проте [однак] на кожній танцює (Нар. творчість). Пор.: Мови про те [про Цю справу] в нас не було;

зате — але: Взимку холодно, зате [але] комарі не кусають (Нар. творчість). Пор.: За те ми любимо свою Батьківщину, Що вона — своя;

притому (притім) — до того ж: За моїми відомостями, вони в саду і притому [до того ж] в найкращому настрої (Микитенко). Пор.: Я при тому не був і нічого сказати про це не можу,

причому (причім) — і то: Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому [і то] зашила сировою нищкою (Григорій Тютюнник). Пор.: Нартал крутить головою, при чому [в цей час, при цьому] кайдани стиха бряжчать (Леся Українка).

Схожі матеріали