Правописання власних прізвищ

59978 Морфологія і Правопис
Українські прізвища

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець

Відмінювання прізвищ

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода — Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;
Гмиря — Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;
Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;
Заєць — Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.;
Іваньо — Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.;
Кривоніс — Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.;
Лебідь — Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.;
Панібудьласка — Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.;
Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.
Але: Швець — Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):

Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;
Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській й т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Однина
Н. Павлов Ковалів Прокопів
Р. Павлов-а Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)
Д. Павлов-у Ковалев-у (-лів-у) Прокопов-у (-пів-у)
Зн. Павлов-а Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)
Ор. Павлов-им Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)
М. …Павлов-і, -у ...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у) ...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у)
Кл. Павлов-е й Павлов Ковалев (-лів-е) й Ковалів Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів
Множина
Н. Павлов-и Ковалев-и (-лів) Прокопов-и (-пів)
Р. Павлов-их Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)
Д. Павлов-им Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)
Зн. Павлов-их Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)
Ор. Павлов-ими Ковалев-ими (-лів-ими) Прокопов-ими (-пів-ими)
М. ... Павлов-их ... Ковалев-их (-лів-их) ... Прокопов-их (-пів-их)
Кл. Павлов-и Ковалев-и (-лів) Прокопов-и (-пів)
Однина
Н. Гаршин Романишин
Р. Гаршин-а Романишин-а
Д. Гаршин -ові (-у) Романишин -ові (-у)
Зн. Гаршин-а Романишин-а
Ор. Гаршин-им Романишин-им
М. ...Гаршин-і, -у ...Романишин-і, -у
Кл. Гаршин-е й Гаршин Романишин-е й Романишин
Множина
Н. Гаршин-и Романишин
Р. Гаршин-их Романишин-их
Д. Гаршин-им Романишин-им
Зн. Гаршин-их Романишин-их
Ор. Гаршин-ими Романишин-ими
М. ...Гаршин-их ...Романишин-их
Кл. Гаршин-и Романишин

Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний зберігається: Гашек — Гашека, Гашекові..., Локетек – Локетека, Локетекові...

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

Відмінювання імен

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни:

Однина
Тверда група
чол. р. жін. р.
Н. Микол-а Ганн-а
Р. Микол-и Ганн-и
Д. Микол-і Ганн-і
Зн. Микол-у Ганн-у
Ор. Микол-ою Ганн-ою
М. Микол-і Ганн-і
Кл. Микол- о Ганн-о
М’яка група
жін. р. чол. р.
Н. Мотр-я Соломі-я Натал-я Ілл-я
Р. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і
Д. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і
Зн. Мотр-ю Соломі-ю Натал-ю Ілл-ю
Ор. Мотр-ею Соломі-єю Натал-ею Ілл-ею
М. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і
Кл. Мотр-е Соломі-є Натал-ю Ілл-е
Множина
Тверда група
чол. р. жін. р.
Н. Микол-и Ганн-и
Р. Микол Ганн
Д. Микол-ам Ганн-ам
Зн. Микол Ганн
Ор. Микол-ами Ганн-ами
М. Микол-ах Ганн-ах
Кл. Микол-и Ганн-и
М’яка група
жін. р. чол. р.
Н. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і
Р. Мотр Соломій Наталь Ілл-ів
Д. Мотр-ям Соломі-ям Натал-ям Ілл-ям
Зн. Мотр Соломій Наталь Ілл-ів
Ор. Мотр-ями Соломі-ями Натал-ями Ілл-ями
М. Мотр-ях Соломі-ях Натал-ях Ілл-ях
Кл. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням змінюються на з, ц, с: Ольга — Ользі, Палажка — Палажці, Солоха — Солосі.

Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: арок, Пapаcoк.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни:

Однина
Тверда група
Н. Олег Антін Дмитр-о
Р. Олег Антон-а Дмитр-а
Д. Олег-ові (-у) Антон-ові (-у) Дмитр-ові (-у)
Зн. Олег-а Антон-а Дмитр-а
Ор. Олег-ом Антон-ом Дмитр-ом
М. Олег-ові Антон-ові Дмитр-ові
Кл. Олег Антон-е Дмитр-е
М’яка група Мішана група
Н. Сергі-й Ігор Терень Тиміш
Р. Сергі-я Ігор-я Терен-я Тимош-а
Д. Сергі-єві (-ю) Ігор-еві (-ю) Терен-еві (-ю) Тимош-еві (у)
Зн. Сергі-я Ігор-я Терен-я Тимош-а
Ор. Сергі-єм Ігор-ем Терен-ем Тимош-ем
М. Сергі-єві Ігор-еві Терен-еві Тимош-еві
Кл. Сергі-ю Ігор Терен-ю Тимош-е
Множина
Тверда група
Н. Олег-и Антон-и Дмитр-и
Р. Олег-ів Антон-ів Дмитр-ів
Д. Олег-ам Антон-ам Дмитр-ам
Зн. Олег-ів Антон-ів Дмитр-ів
Ор. Олег-ами Антон-ами Дмитр-ами
М. Олег-ах Антон-ах Дмитр-ах
Кл. Олег-и Антон-и Дмитр-и
М’яка група Мішана група
Н. Сергі-ї Ігор-і Терен-і Тимош-і
Р. Сергі-їв Ігор-ів Терен-ів Тимош-ів
Д. Сергі-ям Ігор-ям Терен-ям Тимош-ам
Зн. Сергі-їв Ігор-ів Терен-ів Тимош-ів
Ор. Сергі-ями Ігор-ями Терен-ями Тимош-ами
М. Сергі-ях Ігор-ях Терен-ях Тимош-ах
Кл. Сергі-ї Ігор-і Терен-і Тимош-і

Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Ничипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих — о: Антона, Антонові й т. д., але: Авенір — Авеніра, Лаврін — Лавріна, Олефір — Олефіра.

Примітка 2. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають здебільшого закінчення : Віктор — Віктора, Макар — Макара, Cвітозаp — Світозара, але: Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря.

Примітка 3. Ім’я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни:

Однина
Н. Любов Нінель
Р. Любов-і Нінел
Д. Любов-і Нінел
Зн. Любов Нінель
Ор. Любов’-ю Нінелл
М. Любов-і Нінел
Кл. Любов-е Нінел

Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.

Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові

Н. Марі-я Василівн-а (Андріївн-а, Іллівн-а)
Р. Марі-ї Василівн-и (Андріївн-и, Іллівн-и)
Д. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)
Зн. Марі-ю Василівн-у (Андріївн-у, Іллівн-у)
Ор. Марі-єю Василівн-ою (Андріївн-ою, Іллівн-ою)
М. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)
Кл. Марі-є Василівн-о (Андріївн-о, Іллівн-о)


Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ

Найголовніші правила щодо правопису інших слов’янських прізвищ такі:

1. Російський звук е, польські іе, болгарський і сербський е, чеські е, ĕ після приголосних передаються літерою е: Александров, Бестужев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов, Лермонтов, Озеров, Петров, Степанов, Тургенєв, Федін, Шмельова; Белич, Броневський, Веслав, Залеський, Мечислав, Міцкевич, Мічатек, Недич, Седлачек, Сенкевич, Сераковський, Ценкий, Чапек.

2. Російський звук е передається літерою є в таких випадках:

  1. а) На початку слів: Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єланський, Єлизаров, Єршов, Єфимов.
  2. б) У середині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердяєв, Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський, Ісаєнков; Аляб’єв, Афанасьєв, Григор’єв, Євгеньєва, Зинов’єв.
  3. в) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських прізвищ: Ломтєв, Медведєв, М’ятлєв, Тимірязєв; Алексєєв, Веденєєв, Гордєєв, Матвєєв, Менделєєв, але: Муромцев, Нехорошев, Писарев, Подьячев, Усвятцев; Андреєв, Аракчеєв, Мацеєв, Плещеєв, а також у болгарських: Ботев, Друмев і под.
  4. г) Коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ять ): Бєлінський, Звєрєв, Лєсков, Мєстечкін, Насєдкін, Пєшковський, Рєпін, Столєтов, Твердохлєбов.

3. Ё. Російська літера ё передається:

  1. а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о: Йолкін; Бугайов, Воробйова, Окайомов, Соловйов.
  2. б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьоров, Верьовкін, Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін. Але у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артемов, Семенов, Федоров і т. ін.
  3. в) Через о під наголосом після ч, щ: Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов.

4. Польське сполучення літер іо передається:

  1. а) Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйовський, Мйодович, Пйотровський.
  2. б) Через ьо після м’яких приголосних: Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.

5. И (І) передається переважно через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Христов; Белич, Караджич,  Милетич, Радич, Ягич; але через ї після голосного: Раїч, Стоїч та через і – на початку слова: Ікономов, Ілієв; Івич, Ігнатович.

У польських, чеських і словацьких прізвищах і передається:

  1. а) Через і на початку слова та після приголосного: Івашкевич, Зволінський, Лінда, Міцкевич; Індра, Єдлічка, Мічатек.
  2. б) Через и після шиплячих і в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозович, Козицький, Конопницька, Коперник, Ceнкевич, Шимчак; Гавлик, Жижка, Міклошич, Фучик.

6. Російська літера и передається:

  1. а) Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Ігнатьєв, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.
  2. б) Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Гур’їн, Ізмаїлов, Ільїн.
  3. в) Літерою и:
    1. 1) Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов; це стосується й прізвищ інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв; Цицерон, Чиковані тощо; також Чингісхан, але перед голосним пишеться і: Жіоно, Тиціан.
    2. 2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов’янських мов: Борисов, Ботвинник, Вавиловський, Виноградов, Глинка, Данилов, Казимирський, Кантемир, Кирилов, Кисельов, Миронов, Митрофанов, Мишкін, Никифоров, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Писарев, Смирнов, Тимофєєв, Титов, Тихомиров, але: Нікітін, Ніколаєв, Філіппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.
    3. 3) У префіксі при: Прибилкін, Привалов, Пришвін.
    4. 4) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бєликов, Голик, Котельников, Крутиков, Новиков; Гнідич, Григорович, Кулинич, Станюкович, Трублаєвич; Голицин, Палицин; Радищев, Татищев.

7. Російську літеру ы (польську, чеську, словацьку у) передається літерою и: Крутих, Малицин, Рибаков, Циганков, Чернишов; Виспянський, Пташинський; Масарик.

Білоруські прізвища передаються за традицією: Журавський, Короткевич, але: Бядуля, Янка Купала, Цьотка й под.

8. Ą, Ę. Польські носові ą, ę передаються:

  1. а) Сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбровський, Заремба, Кемпа.
  2. б) Сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайончек, Пайонк, Пйонтек, Свьонтек; Венгжинович, Єндриховський, Свенціцький.

9. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаються відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броневський, Даргомижський, Маяковський, Мусоргський, Островський; Гомулицький, Городецький; Грудзький, Завадзький; так само з ь пишуться російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськой (Луговська), Трубецькой (Трубецька).

М’якість польських приголосних n’, s’, с’ (dz’) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цький і м’якими приголосними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюравець, Сятковський.

10. Прізвища з прикметниковими закінченнями. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Зоркий, Крайній; Бєла, Горова, Крайня. Закінчення -ой передається через -ой: Донськой, Полевой, Толстой.

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ , чеських , польських , болгарських передаються через -ий: Бялий, Гартний, Гуляшкий, Неврлий, Неєдлий, Новотний, Палацький.

11. Апостроф. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.


12. Ь.

  1. а) Знак м’якшення пишеться в прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
    1. 1) Перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Полозьєв, Саласьєв, Ульянов, Ільюшин, Ананьїн.
    2. 2) Перед приголосними: Вольнов, Коньков.
    3. 3) У кінці слова: Лось, Соболь.

    Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дягилев, Зябрєв, Ляпунов, Цявловський, Тюменєв.

  2. б) Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується: Глуховець, Скиталець.

    Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц.


Імена та прізвища (прізвиська)

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, які складаються з двох чи трьох слів або до складу яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.

1. Окремо пишуться:

  1. а) Прізвиська (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним або з наступним іменником: Іван Волове Око, Олена Прекрасна, Річард Левове Серце, Степан Тигряча Смерть; сюди належать і особові найменування американських індіанців: Маленький Вовк, Тупий Ніж і т. ін.
  2. б) Псевдоніми, що складаються з імені та прізвища: Джек Лондон, Жорж Занд, Леся Українка, Марко Вовчок, Панас Мирний.
  3. в) Повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
  4. г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.

    Примітка 1. Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д’Аламбер, Д’Артаньян, Д’Обіньє; О’Генрі, О’Кейсі, О’Коннейль; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і разом із тим становлять їх невід’ємну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Мартін, Сен-Сімон.

    Примітка 2. У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандоль, Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.

  5. д) Слово дон («пан») перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот.

    Примітка. У загальному значенні слово донжуан пишеться разом і з малої літери.

  6. е) Складові частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських особових назв: Кім Ір Сен, Пак Ті Вон, Хо Ші Мін, Гнуєн Конг Хоан, У Ну Мунг, Фетай Чотінучит.

2. Разом пишуться:

  1. а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Непийвода, Убийвовк.
  2. б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвечір, Нетудихата, Панібудьласка.
  3. в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривоніс, Скороход.
  4. г) Слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владислав, Володимир, Мечислав, Ярополк.
  5. д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен.

    Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.

  6. е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша — через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.

3. Через дефіс пишуться:

  1. а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Антуанетта, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
  2. б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Гулак-Артемовський, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Новиков-Прибой, Римський-Корсаков.
  3. в) Імена з кваліфікаційними прикладками: Іван-царенко, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван — мужичий син, рідше — кома: Іван, селянський син.

Похідні прикметники

1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жакжан-жаківський.

2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун — маоцзедунівський. Кім Ір Сен — кімірсенівський.

3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль — деголлівський, Нур ед Дін — нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д’Аламбер зберігають апостроф після частки: д’аламберівський.

4. Не утворюються прикметники:

  1. а) Від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Річард Левове Серце.

    Примітка. Прикметник, утворений від імені та прізвища, пишеться через дефіс: Bальтер Скоттвальтер-скоттівський, Жуль Верн — жуль-вернівський, Марк Твен — марк-твенівський.

  2. б) Від тюркських, вірменських, арабських та ін. особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
  3. в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д’Обіньє.


Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Імена, мова, прізвища, Українська, правопис

Схожі матеріали