Прислівники, похідні від прикметників

10237 Морфологія і Правопис
Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:

а)  за допомогою суфіксів -о, -є: радісний — радісно, щоденний — щоденно, схвильований — схвильовано, гарячий —
гаряче, байдужий — байдуже;

б)  злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека, стиха, дочиста, замолоду;

в)  злиттям прийменника по з повним прикметником: поукраїнському, по-рідному, по-ведмежому.

Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, повністю зберігають усі особливості творення й написання цих прикметників: туманний — туманно, не­скінченний — нескінченно, шалений — шалено, скажений — ска­жено, нежданий — неждано, гарячий — гаряче.

Якщо такий прислівник походить від якісного прикмет­ника, що має ступені порівняння, то він теж має ступені по­рівняння, які творяться так само, як і в прикметника: близько — ближче, найближче, якнайближче; високо — вище, найвище; лег­ко — легше, найлегше; голосно — голосніше, найголосніше.

За походженням прислівники на -о, -є — це колишні ко­роткі прикметники середнього роду в називному (знахідному) відмінку.

Велика група прислівників утворилася поєднанням прий­менників із короткими формами прикметника в непрямих відмінках, а саме:

а) прийменників з (с), за, до, від із прикметниками чоловічого або середнього роду в родовому відмінку: знову,
згарячу, здалеку, зрідка, стиха, сповна, замолоду, затемна, засвітла, досита, допізна, віддавна;

б) прийменників на, за, в із прикметниками середнього роду в знахідному відмінку: начисто, нарізно, наліво, навмисне, заново, задовго, востаннє;

 в) прийменників в (у), на, по з прикметниками чоловічого

або середнього роду в місцевому відмінку: уповні, на рівні, назовні, напоготові, помалу, пораненьку, попросту

Прислівники, утворені злиттям прийменника з коротко» формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згаря чу, змалку, востаннє.

Три прислівники, які утворені поєднанням прийменника: повною формою прикметника, пишуться окремо: в основному в середньому, в цілому.

Продуктивним залишається й тепер спосіб творення при слівників поєднанням прийменника по з повною формою при­кметника чоловічого роду в місцевому відмінку: по-батьків ському, по-християнському, по-родинному, по-дилетантському по-європейському.

Прислівники, утворені від прикметників на -ський (-цький -зький), а також похідні від назв тварин, замість -ому можуті мати кінцівку -и: по-батьківськи, по-християнськи, по-німець-ки, по-французьки, по-вовчи, по-ведмежи.

Прислівники, утворені злиттям прийменника по з повним прикметником на -ому (-и), пишуться через дефіс: по-новому, по-бойовому, по-братньому, по-давньому, по-солдатському і по-солдатськи, по-турецькому і по-турецьки, no-заячому, по-ведмежому.

Це стосується і прислівників, утворених таким само чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-нашому, по-твоєму.

Прислівники на зразок по-новому треба відрізняти від по­єднання прийменника з прикметником по новому. Прислівник відповідає на питання я к?: Живемо по-новому. Прийменник із прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. прийменник у цьому словосполученні пов'язується не з прикметником, а з іменником: по мосту.

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

морфологія, дієслово, морфема, словотвір, прислівник, слово, правопиc

Схожі матеріали