Синтаксичні словоформи дієслів
Засобом вираження зв'язків між явищами й закладеною в повідомленні інформацією та дійсністю виступають усі основні форми дієслова (крім неозначеної), часові й особово-числові словоформи.
Основні форми (утворення) дієслова по-різному виражають відношення дії до дійсності.
Неозначена форма дієслова називає дію безвідносно до дійсності. Відношення дії, названої неозначеною формою, до інших явищ і до дійсності виражається за допомогою допоміжних слів: хоче працювати, почав учитися, радий допомогти.
Способові форми існують у вигляді словоформ дійсного, умовного й наказового способів.
Словоформи дійсного способу дієслів вказують, що дія реальна, вона або відбувалася чи відбулася, або відбувається, або відбуватиметься чи відбудеться: будував, збудував, будує, будуватиме, збудує; зеленів, зазеленів, зеленіє, буде зеленіти, зазеленіє.
Словоформи умовного й наказового способів називають дію бажану, можливу, але на момент мовлення не реальну: збудував би, збудуй; зеленів би, зеленій. У контексті словоформа наказового способу може називати також реальну дію: Другі [інші] бігають, кричать, а ти сиди, пряди, вечеряти подай, посуду перемий та тоді й лягай... (Панас Мирний).
Дієприкметник вказує на ознаку предмета з огляду на реальну дію, спрямовану ззовні на предмет або виконувану самим предметом: будований, збудований; зеленіючий, зазеленілий.
Безособова форма на -но, -то позначає реальну дію безвідносно до діяча: будовано, збудовано.
Дієприслівник називає реальну дію, яка супроводить іншу дію і або відбувається одночасно з нею, або передує їй: будуючи, збудувавши; зеленіючи, зазеленівши.
Часові словоформи дієслів співвідносять дію або стан із моментом мовлення.
Дієслово у формі минулого часу вказує, що дія відбувалася чи відбулася до того, як повідомили про неї: будував, збудував; зеленів, зазеленів.
дієслово у формі давноминулого часу називає дію, яка відбувалася чи відбулася до іншої минулої дії: був будував, був „будував; був зеленів, був зазеленів.
Дієслово у формі теперішнього часу свідчить, що дія відбувається в момент повідомлення про неї: будує, зеленіє. У контексті ця словоформа може позначати й минулий час: Колись там весело було. Бувало, літом і зимою музика тне... (Т. Шевченко). Іноді вона може вживатися в значенні майбутнього: Зрозумійте — днями виступаємо на велику справу (О. Довженко).
Дієслово у формі майбутнього часу вказує, що дія відбуватиметься чи відбудеться після повідомлення про неї: будуватиме, збудує; буде зеленіти, зазеленіє. У контексті ця словоформа (доконаний вид) може позначати й минулий час: А сад було як зацвіте весною (О. Довженко).
Особово-числові словоформи дієслів вказують на діяча чи діячів, яким приписується дія.
Дієслово у формі першої особи однини вказує, що дію виконує особа, яка говорить: (я) вважаю, (я) допоможу. У контексті ця словоформа може називати дію, безвідносну до особи: / знать не знаю, і відать не відаю (Нар. творчість).
Дієслово у формі другої особи однини вказує, що дію виконує особа, до якої звертаються: (ти) вважаєш, (ти) допоможеш. У контексті ця словоформа може називати узагальнено-особову дію: Не подумавши, і кілочка не затешеш (Нар. творчість).
Дієслово у формі третьої особи однини вказує, що дію виконує особа або предмет, про яку або про який мовиться: (він) вважає, (друг) допоможе, (дерево) зеленіє.
Дієслово у формі першої особи множини вказує, що дію виконують дві чи більше осіб, від імені яких одна з них говорить: (ми) вважаємо, (ми) допоможемо. У контексті ця словоформа може мати значення й однини, зокрема в науковому стилі: В образі Руфіна [героя п'єси Лесі Українки «Руфін і Прісцилла» знаходимо багато спільного з його історичними прототипами — античними критиками християнства Цельсом, Лукіаном, Порфірієм, Юліаном Лібанієм (О. Ставицький).
Дієслово у формі другої особи множини вказує, що дію виконують дві чи більше осіб, до яких звертаються: (ви) вважаєте, допоможете. Ця словоформа вживається також
Форма ввічливого звертання до однієї особи: Скажіть, докторе, жити буду? — прошепотів Орлюк, вдивляючись доктору здавалося, в саму душу (О. Довженко). Дієслово у формі третьої особи множини вказує, що дію виконують дві чи більше осіб або предметів, про які говориться: (вони) вважають, (друзі) допоможуть, (дерева) зеленіють. У контексті ця словоформа може мати неозначено-особове значення: Тут же, біля лікарні, розкладають вогнища, варять картоплю (В. Козаченко). Не всі можливі морфологічні дієслівні словоформи можуть бути синтаксичними дієслівними словоформами. Тільки форму третьої особи однини або середнього роду мають синтаксичні словоформи безособових дієслів: світає, світатиме, світало, світало б; такі можливі в морфології словоформи, як «світаю», «сйітаєш», «світають», «світала» тощо, є неможливими, абсурдними в синтаксисі. Деякі дієслова через своє лексичне значення не мають синтаксичних словоформ у формі першої і другої осіб, наприклад: текти, капати, плавитися, жевріти, мерехтіти, меркнути, рясніти, клубочитися, врунитися, дзюрчати, пружинити, гноїтися, достигати, телитися, ягнитися, колоситися і т. д. Так само не мають форм принаймні першої і другої осіб однини дієслова на зразок посходитися, посхоплюватися, поприходити, попадати, вишикуватися, роз 'єднатися, з Чхатися тощо (форми третьої особи однини використовуються лише в поєднанні з іменниками, що мають збірне значення: народ посходиться, батальйон вишикується).