Слова-речення
Речення, виражене неповнозначним словом (вигуком або часткою), яке виступає замінником цілого речення, називають словом-реченням.
Слова-речення характерні для розмовного й художнього стилів. У мові вони можуть вживатися і як самостійні репліки, і в складі простого речення, наприклад: — Чули, серце, скоро землю нам мають давати. — Аякже, Маласю, чула. Аякже (М. Коцюбинський). Що ж. Бої — так бої. Нам не вперше страждать (В. Сосюра). Ой, не плач, моє серце, ой цить. (М. Вороний).
У ролі слів-речень виступають слова:
стверджувальні: так, авжеж, аякже, атож,
еге, еге
ж,
добре, гаразд, точно, звичайно, ще б пак, та вже ж, бо й є;
заперечні: ні, навпаки, неправда;
питальні: ну, та ну, невже, хіба, га, справді;
спонукальні: годі, геть, цить, гайда, стоп, ура, караул, ґвалт, доволі, ша, тс-с-с, ну;
емонійно-оцінні: ого, ох, ах, ех, хм, тьху, am, nxe, он як, тож-то й ба, от тобі й маєш, слава Богу, Богу дякувати, Боже мій;
слова мовного етикету: спасибі, дякую, вибачте, даруйте, будь ласка, прошу, добридень, на добраніч, моє шанування, привіт, щасти, прощай, з Богом, дай Боже, Бог на поміч, Боже поможи, тощо.
У словах-реченнях підмет і присудок не виділяються.