Слова-речення

18233 Синтаксис і пунктуація

Речення, виражене неповнозначним словом (вигуком або часткою), яке виступає замінником цілого речення, назива­ють словом-реченням.

Слова-речення характерні для розмовного й художнього стилів. У мові вони можуть вживатися і як самостійні реплі­ки, і в складі простого речення, наприклад: — Чули, серце, скоро землю нам мають давати. — Аякже, Маласю, чула. Аяк­же (М. Коцюбинський). Що ж. Бої — так бої. Нам не впер­ше страждать (В. Сосюра). Ой, не плач, моє серце, ой цить. (М. Вороний).

У ролі слів-речень виступають слова:

стверджувальні: так, авжеж, аякже, атож, еге, еге ж,
добре, гаразд, точно, звичайно, ще б пак, та вже ж, бо й є;

заперечні: ні, навпаки, неправда;

питальні: ну, та ну, невже, хіба, га, справді;

спонукальні: годі, геть, цить, гайда, стоп, ура, караул, ґвалт, доволі, ша, тс-с-с, ну;

емонійно-оцінні: ого, ох, ах, ех, хм, тьху, am, nxe, он як, тож-то й ба, от тобі й маєш,  слава Богу, Богу дякувати, Боже мій;

слова мовного етикету: спасибі, дякую, вибачте, даруйте, будь ласка, прошу, добридень, на добраніч, моє шанування, привіт, щасти, прощай, з Богом, дай Боже, Бог на поміч, Боже поможи, тощо.

У словах-реченнях підмет і присудок не виділяються.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

пунктуація, речення, мова, синтаксис

Схожі матеріали