Відмінкові синтаксичні словоформи іменників
Іменники мають рід і змінюються за відмінками та числами. Проте засобом оформлення й вираження синтаксичних зв'язків, а отже, і відношень між явищами виступають тільки відмінкові словоформи іменників. Рід і число іменника є лише мітками, сигналами для залежних від нього слів — прикметників, дієприкметників і співвідносних із ними займенників (які узгоджуються з іменником у роді, числі й відмінку: важлива подія, важливої події, важливі події) та дієслів-присудків (які пристосовуються до нього в числі, а в минулому часі та умовному способі в однині — ще й у роді: досліди тривають, експеримент почався).
Синтаксичні значення відмінкових словоформ іменника і співвідносного з ним займенника складні й різнопланові. Разом із тим кожна з цих словоформ виконує певне окреслене коло синтаксичних функцій.
Іменник (і займенник) у називному відмінку як незалежна словоформа найчастіше виступає підметом у реченні (виражає назву суб'єкта судження), а також виконує роль іменної частини складеного присудка, буває прикладкою. Наприклад, у реченнях Трибуна журналіста — це його газета, мікрофон чи телекамера. Днями у видавництві «Наукова думка» побачило світ унікальне видання «Альбом Тараса Шевченка 1845 року» (3 газети) називним відмінком виражено підмети трибуна, видання, присудки газета, мікрофон, телекамера, прикладки «Наукова думка», «Альбом Тараса Шевченка 1845 року».
Крім того, називний відмінок вживається як самодостатній Для найменування установ, організацій, підприємств, творів тощо. За його допомогою оформлюються односкладні називні Речення. У цих випадках він стверджує наявність, існування Явного явища, і тільки.
Іменник у родовому відмінку при іменнику в основному означає:
а) суб'єкт названої іменником дії чи змінної ознаки: (рішення) уряду, (поїздка) делегації, (поєдинок) спортсменів, (рух) коштів, (якість) роботи, (надійність) кріплення (функція) серця;
б) об'єкт названої іменником дії чи
явища: (відшкодування)
збитків, (досягнення) угоди, (підписання) договору
(вибори) депутатів, (пошук) виходу, (розробка) стратегії, (підтримка)
бізнесу,
(ініціатори) домовленості, (програ
ма) розвитку,
в) належність, присвійність, ознаку:
(економіка)
країни, (прес-служба) міністерства, (інтереси) суспільства,
(платформа) партії, (думка) експерта, (представники) громадськості,
(шлях)
компромісів;
г) предмети, явища, які характеризуються кількісно або за обсягом: (кількість) виборців, (частина) співробітників, (більшість) населення, (табун) коней, (тонна) зерна, (сто) днів.
Іменник у родовому відмінку при дієслові вживається:
для позначення предметів, явищ, перехід дії на які заперечується: (не зрозумів) запитання, (не використали) коштів, (не було) часу;
для вираження неповноти об'єкта дії, його частковості: (принеси) солі, (позичив) грошей, (набрати) води;
для вказівки на час, дату: другого дня, наступного тижня, двохтисячного року.
Іменник у давальному відмінку найчастіше називає:
а) особу або предмет, яким призначається, адресується або явище: (доповів) командирові, (подякував) будівельникам, (запобігти) лихові, (служіння) справі, (допомога) інвалідам, (порада) синові, (слава) героям, (пам'ятник) Шевченкові;
б) особу або предмет (суб'єкт), яким приписується певний стан: мені (здається), дітям (сняться), хлопцеві (приємно), йому (важко).
Іменник у знахідному відмінку без прийменника вживається тільки:
а) при перехідних дієсловах — для позначення предмета, а який переходить дія: (затвердити) бюджет, (розв'язати) проблему, (здобути) освіту, (дізнатися) правду, (створено) умови;
б) при неперехідних дієсловах — для позначення тривалості дії або стану: (працював) усе літо, (говорив) годину, (мовчав) усю дорогу.
Іменник в орудному відмінку вказує на:
а) знаряддя дії: (писати) олівцем, (користуватися) комп 'ютером, (думати) головою, (їхати) трамваєм, (доторкнутися) рукою, (малюнок) олією, (розмовляти) українською мовою',
б) діяча в пасивних конструкціях: (розглядається) комісією, (створений) художником, (передбачено) договором;
в) об'єкт дії: (цікавитися) процесом, (керувати) господарством, (завідувати) лабораторією, (захоплення) красою;
г) місце дії: (ішов) стежкою, (плив) морем, (пробирався) манівцями;
г) невизначену тривалість дії: (розмовляли) годинами, (чекали) тижнями, (не бачились) роками;
д) порівняльний характер висловлювання: (мчить) стрілою, (хвилі здіймаються) горами, (виє) вовком;
є) предикативну ознаку (виступає в ролі іменної частини складеного присудка): (став) журналістом, (працює) помічником, (будь) людиною.
Іменник у місцевому відмінку вживається тільки з прийменником.
Ця словоформа вказує на:
а) місце дії: (живе) в Києві, (лежить) на підвіконні, при дорозі;
б) час дії (переважно з означенням): у минулому році, о першій годині, на тому тижні, при випробуваннях;
в) знаряддя дії: (грати) на скрипці, (друкувати) на машинці;
г) присутність при комусь, при чомусь: при синові, при людях, при вівцях, при ділі, при розмові.
Іменник у кличному відмінку виступає лише в ролі звертання: мамо, дідусю, Ольго Михайлівно, Степане Івановичу, Україно, радосте.
Функцій безприйменникових відмінкових словоформ іменників налічують близько 35.