Підляський говір
Підляський говір раніше також Сідлецька говірка — говір північного наріччя української мови.
Назва
Назва «Підляський» ґрунтується на історичній назві території поширення говірок — Підляшшя (біл. Падляшша, пол. Podlasie). Назва походить від словоспулучення «під ляхами», тобто, біля (близько) поляків.[1] Поскільки чіткої межі між українськими та білоруськими говірками на Підляшші не існує, існують різні погляди щодо того, де є межа поширення української та білоруської мов.
Характерні риси
Звукові особливості
Підляський говір вирізняється наявністю двозвуків, що виникли на місці староукраїнських о та е в закритих складах на місці давнього ѣ під наголосом. Існування двозвуків в українській мові не є явищем, що присутнє винятково у підляських говірках, ця риса є типовою для усіх говорів Північного (Поліського) наріччя української мови. Затверділий звук р є характерним для білоруської мови, тож наявність такої особливості у підляських говірках дає підстави частині науковців відносити ці говірки до білоруської мови.
Також для говірок Підляшшя характерним є затвердіння звуку р.
| Літературна українська | Підляська говірка | Літературна білоруська |
|---|---|---|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Примітка: Передачу підляської говірки подано українською абеткою
Говір поширений на території сучасної Польщі. На півдні говір межував з Холмською говіркою, яка тепер, після проведення акції «Вісла» практично перестала існувати у народному мовленні Холмщини. Межа між говірками проходить південніще умовної лінії Влодава — Парчев. На сході межею поширення говірки є ріка Західний Буг, тепер це кордон між Польщею та Білоруссю. На півночі Підляська говірка поступово переходить у говори білоруського типу, найчастіше межею вважають ріку Нарев. На заході говірка поступово переходить у польські говори. Частина носіїв говірки по акції «Вісла» мешкає у Північних та Західних землях Польщі.
Історія вивчення
Спроби використання у літературі
Гаврилюковиця
Гаврилюковиця — фонетичний правопис на базі української орфографії для запису українських говірок на Підляшші. Запропонований українським письменником та істориком Юрієм Гаврилюком в 1988 році[4]. Ним вийшло окреме видання статті «Історія Пудляша (Берестейської землі) в Х-ХIV століттях» (Гайнувка, 1990), а також номери «Нашої газети». Тим правописом друкуються матеріали на говірці в часописі «Над Бугом і Нарвою». Крім того Юрій Гаврилюк використовує записує говіркові тексти латинкою на базі польської орфографії. Нею видана книга «Nechaj żywe Pudlasze» (Більськ, 2001). Назва «гаврилюковиця» з'явилася вперше у вікі-статті Західнополіська мова.