Розрізнення фонем и та і
8170
Фонетика і Письмо
В основах багатьох незапозичених слів фонема і непостійна: вона, як правило, виникає на місці інших голосних унаслідок чергування з о або е
При цьому треба мати на увазі, що в кількох словах відбувається чергування і та и: діти — дитина, сідати — сидіти, підвісити — висіти, ліпити — злипатися.
Постійно фонема і виступає:
а) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький;
б) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених при-голосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка.
' На початку слова завжди пишеться буква і: їм 'я, іскра, ікра, іти, іграшка. Щоправда, у вимові незапозичених слів перед н та р чується звук и: іній [ин'ій], інколи [инколи], інший [ин% ший], іржа [иржа], ірій [ир'ій].
В основах незапозичених слів пишеться буква и:
а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук и не чергується з о та є): риба, вибір, тихий, кислий, з ширина, приріст, сировина, пишатися;
б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гримідрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, блищати, глитати (але: дрімати, тріщати).
За допомогою фонем і та и розрізняються суфікси:
-інн(я) з фонемою і, який вживається у віддієслівних іменниках: служіння, збайдужіння, сушіння, кришіння, волочіння, везіння; -инн(я) з фонемою и, який вживається лише в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, баговиння, ластовиння, павутиння. Але якщо збірна назва утворена від іменника на -інь, то виступає -іння: волосінь — волосіння, корінь — коріння, промінь — проміння; -і(ти) з фонемою і, що вказує, як правило, на неперехідність дії: біліти, синіти, золотіти, каламутніти, мо лодіти, горіти; -и(ти) з фонемою и, який вказує на перехідність дії: білити, синити, золотити, каламутити, творити.
В абсолютному кінці слова:
а) після задньоротових г, к, х вживається звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи. Але виступає і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі,
сухі, тихі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;
б) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі. Але виступає и:
1) у дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши,
полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, завдавши;
2) у прислівниках на зразок по-вовчи, по-ведмежи;
3) у прийменнику межи {межи очі) та сполучнику чи.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
При цьому треба мати на увазі, що в кількох словах відбувається чергування і та и: діти — дитина, сідати — сидіти, підвісити — висіти, ліпити — злипатися.
Постійно фонема і виступає:
а) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький;
б) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених при-голосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка.
' На початку слова завжди пишеться буква і: їм 'я, іскра, ікра, іти, іграшка. Щоправда, у вимові незапозичених слів перед н та р чується звук и: іній [ин'ій], інколи [инколи], інший [ин% ший], іржа [иржа], ірій [ир'ій].
В основах незапозичених слів пишеться буква и:
а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук и не чергується з о та є): риба, вибір, тихий, кислий, з ширина, приріст, сировина, пишатися;
б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гримідрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, блищати, глитати (але: дрімати, тріщати).
За допомогою фонем і та и розрізняються суфікси:
-інн(я) з фонемою і, який вживається у віддієслівних іменниках: служіння, збайдужіння, сушіння, кришіння, волочіння, везіння; -инн(я) з фонемою и, який вживається лише в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, баговиння, ластовиння, павутиння. Але якщо збірна назва утворена від іменника на -інь, то виступає -іння: волосінь — волосіння, корінь — коріння, промінь — проміння; -і(ти) з фонемою і, що вказує, як правило, на неперехідність дії: біліти, синіти, золотіти, каламутніти, мо лодіти, горіти; -и(ти) з фонемою и, який вказує на перехідність дії: білити, синити, золотити, каламутити, творити.
В абсолютному кінці слова:
а) після задньоротових г, к, х вживається звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи. Але виступає і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі,
сухі, тихі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;
б) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі. Але виступає и:
1) у дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши,
полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, завдавши;
2) у прислівниках на зразок по-вовчи, по-ведмежи;
3) у прийменнику межи {межи очі) та сполучнику чи.
Схожі матеріали