М’ЯКШЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

14245 ПРАВОПИС НЕВІДМІНЮВАНОЇ ЧАСТИНИ СЛОВА

Коли Ь пишеться взагалі . Знаком ь значимо м’якість приголосних звуків н, л, д, т, с, ц, дз, р: поперше в кінці слова й складу перед приголосним твердим, напр., кінь (пор. кін), стань (пор. стан), ґудзь (пор. будз), ба́тько (пор. та́тко), ре́дька (пор. гру́дка), Они́ська (пор. Пара́ска), Га́лька (пор. га́лка), безпа́лько (пор. па́лко), письмо́ (пор. па́смо), ня́нька (пор. сті́нка) і т. ін., подруге після пом’якшених приголосних перед о, напр., тьо́пав (пор. то́пав), сьо́мий, дьо́готь, трьох і т. ін. і потретє в чужих словах після приголосних н, л, д, т, с, з, ц перед йотованими голосними, як напр., рельє́ф, барельє́ф, Тьєр, мільйо́н і т. ін.

 Зокрема ь пишеться:


-ський, -цький, -зький, -сько і ін.  У закінченнях -ський, -цький, -зький (-ськість, -цькість, -ський, -зькість, -цькізм...), -сько та в зменшених наростках -енько, -цький, -енька, -онько, -онька, -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: селя́нський, пе́ський, стріле́цький, оте́цький, запорі́зький, близьки́й, низьки́й, вузьки́й, грузьки́й, слизьки́й, бли́зькість, видо́висько, коза́ченько, ру́ченька і т. ін. Так само: та́меньки, ту́теньки і т. ін.

 Лише в окремих словах ь не пишеться в групах -зкий, -ский (тут і вимова інша): боязки́й, баски́й, різки́й, дерзки́й, в’язки́й, жа́ско.

 Правопис Ь після Л . Після л перед іншим приголосним (тільки не між двома л) майже в усіх українських словах, за винятком групи лк (лч, лц) і лн :

 а) гультя́й, гольтіпа́ка, сі́льськи́й, комсомо́льський, по́льський, кова́льський, риба́льський і т. ін.;

 б) па́льця, па́льцем, па́льці..., кільце́, весе́льце, бари́льця, би́льня, цеге́льню, їда́льня, Львів і т. ін. (але зі́лля, весі́лля...);

 в) неві́льник, ме́льник, неві́льниця, па́льчик, ковальчу́к, бува́льщина, бі́льший, недба́льство, учи́тельство, кова́льство, ві́льний, насті́льний, зага́льний, пи́льно, щі́льно, нага́льно і т. ін.

 Ь в родов. множини 3. У закінченнях іменників жін. р. в родов. відм. множ. м’якої, групи: пісень, вишень, сотень, кухонь, друкарень, їдалень, Лубе́нь і т. ін.

 Ь після Ц 4. Після ц в кінці слів: стріле́ць, хло́пець, за́єць, кі́лець (кільце́), лиси́ць, робітни́ць і т. ін.

 в дієсловах 5. В дієсловах наказового й дійсного способу: прино́сь, ки́ньте, тра́тьте, не се́рдься, вино́сься, спить (він), беру́ть, беру́ться і т. ін.

 Знак ь не пишеться:

 

Коли Ь не пишеться  Ніколи після губних (б, в, м, п, ф) та шелесних (ж, ч, ш, щ, дж): го́луб, степ, сип, сім, кров, кро́в’ю, сім’я́, ста́вте, ніж, піч, не́хворощ, ріж, іде́ш, бере́шся, ба́чте і т. ін.

 2. Після р в кінці складу: звір, пи́сар, кір, лі́кар, школя́р, поводи́р, тепе́р, зір (род. мн. від зоря́), не вір, гірки́й, Ха́рків і т. ін.

 3. Поміж пом’якшеними приголосними і взагалі поміж приголосними, коли за ними йдуть я, ю, є, і, ь: слід (вимовл. сьлід), світ, сміх, цвіт, святи́й, кість, на ми́слі, со́нця, віко́нця, ко́ристю, пі́знє, молодця́, куба́нський, украї́нський, кі́нський і т. ін., а так само поміж двома однаковими м’якими .приголосними, як от: життя́, безла́ддя, воло́сся, камі́ння, весі́лля, мі́ддю, сі́ллю, ллє́ться, лля́ти, Ілля́ і т. ін.

 4. Після н перед ш, ч, щ, ж та наростком -ство: ме́нший, то́нший, кі́нчик, кінча́ти, кінча́стий, віншува́ти, хору́нжий, па́нщина, селя́нство і т. ін., але див. 5 Увага 1.

 5. У наростках -ално, -илно: де́ржално, істичи́лно і т. ін.

 ЛЧ — ЛЬЧ і т. ін. Увага 1. Знак ь не пишеться в групі лч, коли вона походить із лк: горі́лка — горілча́ний, спі́лка — спілча́нин, спілча́нський (пор. спі́льний і т. ін.), Ната́лка — Ната́лчин, га́лка — галченя́, риба́лка — риба́лчик, риба́лчин, риба́лчити, риба́лченко (пор. риба́льня, риба́льство) і т. ін., але Га́лька — Га́льчин, Га́льченко, бари́льце — барильчи́на і т. ін.

 У присвійних прикметниках на -ин, -ий так само й після інших приголосних ь пишеться, коли той прикметник походить від слів із ь, і не пишеться, коли і в іменниках його немає: до́нька — до́ньчин, ді́дько — ді́дьчий, Ре́дька — Ре́дьчин, Ва́ська — Ва́сьчин, Ку́зька — Ку́зьчин, ки́цька — ки́цьчин і т. ін., але Коло́дка — Коло́дчин, Моту́зка — Моту́зчин і т. ін.

 Але цвірі́нькати — цвірінча́ти і т. ін.

 ЛЦ — ЛЬЦ і т. ін. Увага 2. У словозмінах ь послідовно пишеться після всіх приголосних, коли тільки він є у початковій формі; коли ж його тут немає, то й у словозмінах не пишеться: Га́лька — Га́льці, але га́лка — га́лці, ре́дька — ре́дьці, але гру́дка — гру́дці, Ганну́ська — Ганну́сьці, але гу́ска — гу́сці, сторі́нка — сторі́нці, але сторі́нонька — сторіноньці, письмо́ — на письмі́, але па́смо — у па́смі, ки́цька — ки́цьці і т. ін.

 -ТЧЕНКО і т. ін. Увага 3. Перед наростком -ченко, -чук... після приголосних (тільки не л — див. Увагу 1) ь звичайно не пишеться: ба́тько — безба́тченко, Радченко, Радчук (від Радько́), Федченко (від Федько́), Сенченко (від Сенько́) і т. ін. Про такі ж, як Фещенко (від Фе́ська), Ващенко (від Ва́ська), див. § 161 Увага.

 Вимова ЛЬ Увага 4. Щодо живої вимови правописного ль, то воно далеко не скрізь буває м’яким. Так, перед твердими зубними (особливо перед н, с і ц) та перед шелесними (ж, ч, ш, щ) ль завсіди вимовляється як «середнє л», а не м’яке (тобто так, як і перед е, и), напр., правописне си́льний, щі́льно і т. ін. вимовляються цілком так, як і істичи́лно, пу́жално і т. ін.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Клясичний правопис, ПРИГОЛОСНИ, М’ЯКШЕННЯ, частини мови

Схожі матеріали