КОМА

470 ПУНКТУАЦІЯ ЗНАКИ Й НОРМИ

 В межах речення:

 а) Кома ставиться поміж однорядними членами речення, тобто такими, що вимовляються однаковим типом тону з протягом і запинками поміж ними:

 Гнуться, гнуться, гнуться верби. (О. Олесь).

 Гармидер, галас, гам у гаї. (Т. Шевченко).

 Витанцьовують, сміються дзвінко, дзвінко молотки. (М. Хвильовий).

 І вперше очима іншими поглянув на небо, на землю, на себе. (П. Тичина).

 Затремтіло щось людське, м’яке в старім серці пророка. (Ів. Франко).

 

Якщо поміж однорядними членами речення є сполучник і (й) або та (= і), то коми поміж ними не ставиться; коли сполучники ці повторюються, то кома ставиться або ні як до вимови; коли ж і або та вживаються більш двох разів між однорядними членами речення, то кома ставиться:

 А десь гармати б’ють тривожно і невпинно. (В. Сосюра).

 Наносили землі та й додому пішли. (Т. Шевченко).

 І там, і тут, і скрізь погано. (Т. Шевченко).

 

Перед іншими сполучниками (а, аж, але, або, ба, бо, та (= але), то, то й, чи, ні, хоч, як тощо) майже завжди ставиться кома, як того вимагає вимова:

 Нехай ні жар, ні холод не спинить вас. (Ів. Франко).

 Душею він дитя, хоч голову схилив. (Ів. Франко).

 Били, а не вчили. (Т. Шевченко).

 Як не їв, то й не облизуйся. (Нар. присл.).

 А дядько летить, аж спотикається. (С. Васильченко).

 Село, наморене то бійкою, то дивовижею, втихомирилось: ніде ні крику, ні гуку. (П. Мирний).

 Родився на Підгір’ї, ба і ріс в Підгір’ї. (О. Федькович).

 

б) Відокремлені (голосом) члени речення відділяються комами:

 А хто ж, могутній, заборонить встати й нам од сна? (Г. Чупринка).

 Щоб нас, безборонних, скеля не давила. (В. Ґренджа-Донський).

 Пo дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу. (С. Васильченко).

 Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю. (П. Мирний).

 На самому краю села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. (П. Мирний).

 

в) Прикладка відділяється комами, якщо вимовляється тоном відокремлених членів речення:

 Та й йому, Климові, на старість добре б було. (С. Васильченко).

 Там жайворонок, лірник одинокий, зайняв відрадну серцю вишину. (П. Куліш).

 

Прикладка з сполучними словами або, чи, тобто, як от (от як) завсіди відділяється комами:

 Глитай, або павук. (М. Кропивницький).

 

г) Вставні слова (не зв’язані з членами речення) здебільшого відділяються комами:

 А під лісом край дороги, либонь, курінь мріє. (Т. Шевченко).

 Ви десь, мабуть, не з наших сіл. (П. Тичина).

 Звичайно, крадене. (Т. Шевченко).

 

Вставні слова з ознаками речення (дієслово, назовний відмінок іменника) завсіди відділяються комами:

 Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядьта й плач. (Є. Гребінка).

 В недолі, кажуть, звільна час минає. (Ів. Франко).

 Між ними, звісна річ, і Антонович. (С. Єфремов).

 

ґ) Кличні форми іменників із залежними від них словами виділяються комами :

 Хлюпни нам, море, свіжі лави!

 О земле, велетнів роди! (П. Тичина).

 Тісніше станьте, сильні духом, під прапором одним. (П. Тичина).

 

д) Вигукові слова виділяються комами

 Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! (П. Тичина).

 О, не втечеш ти нікуди без мене. (О. Олесь).

 

Примітка. Коли вигукові слова тісно в’яжуться (у вимові) з дальшими словами, то й комою не розділяються (див. приклад під ґ).

 

е) Дієприслівникові сполучення виділяються комами, бо вони звичайно й вимовою відокремлюються:

 А сам, вернувшися в будинки, своє лахміття позбирав. (Ів. Котляревський).

 Не спитавши броду, не лізь у воду. (Нар. присл.).

 Також після сполучників, коли вони відносяться не до дієприслівникових словосполучень, останні виділяються комами:

 Прислуха́лись і, не вірячи сами собі, одхиляли сінешні двері. (М. Коцюбинський).

 Але комами не виділяються дієприслівникові словосполучення в таких випадках, як:

 Те ж він сказав і повернувшись із школи.

 Не виділяються звичайно й дієприслівники без додаткових слів:

 Співають ідучи дівчата. (Т. Шевченко).

 

Примітка. Коли підмет буває поміж членами дієприслівникового сполучення, то кома ставиться лише в кінці сполучення, як того вимагає вимова:

 Розбивши вітер чорні хмари, ліг біля моря одпочить. (T. Шевченко).

 

2. Поміж реченнями:

 а) Речення від речення при всякій вимові й інтонації відділяється комою, коли не іншим знаком

 Заспівають на колишній голос кобзарі, і затужать у розпуці матері. (В. Поліщук).

 І             день іде, і ніч іде. (Т. Шевченко).

 Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів. (Т. Шевченко).

 І світає, і смеркає. (Т. Шевченко).

 

б) Додаткові підрядні речення з характерним підвищенням голосу на кінці головного й павзою перед сполучними словами (бо, аж, хто, що, щоб, де, коли; відкіля, як, який та ін.) відділяються комою, як також і тоді, коли підрядне речення стоїть перед головним:

 І спішить туди, де дніє. (Ів. Франко).

 Квартири їхньої добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній. (М. Коцюбинський).

 Щоб жити, він життя і волю власну й силу за хліба кусник продає. (Ів. Франко).

 Що робив, те робив я до краю. (Б. Грінченко).

 Я це зробив тому́, що інак не міг виїхати.

 Я це зробив, тому що інак не міг виїхати.

 

в) Неповні речення з сполучниками мов, немов, наче, неначе, ніби, як, ніж, буцім, що (= наче) виділяються комами:

 Дощ по листі, як спогад, шумить. (М. Рильський).

 Над містом, зойки і плачі, немов з перини пір'я. (П. Тичина).

 Над товстими, як у негрів, губами стирчали руді вуси. (Ів. Нечуй-Левицький).

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але з початку зареєструйся

Клясичний правопис, Кома

Близьки матеріали