КРАПКА

Крапка ставиться в кінці речення-розповіді, а також у кінці інших (більших чи менших) словосполучень і слів, коли їх треба читати з інтонацією речень-розповідей (обниження голосу в кінці й павза):

 А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток. Я не чую своїх ніг, не керую ними, вони носять мене сами, мов заведений механізм, і тільки голова моя, мов павук павутиння, снує мереживо думок. (М. Коцюбинський).

Примітка. З декоративною метою на обгортках книг, на вивісках тощо після написів крапки часто не ставлять.

Крапка ставиться як знак недокінченого на письмі (звичайного, відомого) слова, при чім в середині слова́ скорочуються Тільки на приголосних: 5 м. (метрів), 4 карб. (карбованці), і т. ін. (таке інше).

 Крапка ставиться після цифр, коли вони визначають рядові числівники: 1. раз (= 1-ий раз або перший раз) і т. ін.