НАЗОВНИЙ ВІДМІНОК( КЛИЧНА ФОРМА) множина

303 ЗАКІНЧЕННЯ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ

 У назовному відмінку множини іменники мають закінчення -и, -і (-ї), -а (-я).

 -И 1. -и мають:

 а) Усі іменники чоловічого роду тверді  за винятком кількох слів (див. 3б): ро́ги, береги́, вовки́, городи́, холоди́, міхи́, ліси́, голоси́, руко́писи, по́лози, громадя́ни, селя́ни, тата́ри, цига́ни, болга́ри, се́рби, брати́, листи́, коли́, клини́, сини́, куми́, чорти́, пала́ци, голуби́, сусі́ди, батьки́, старости́, міня́йли, інспекто́ри́, професо́ри́, коміса́ри, кушні́ри, база́ри, тенори, футляри, жовніри...

 

Примітка. Але деякі з іменників цієї групи на -р неодноскладові приймають під наголосом і закінчення -і: xyторі́, тягарі́, комарі́, магістрі́, хабарі́.

 

б) Усі іменники жіночого роду тверді : но́ги, ру́ки, се́стри, бро́ви, хати́...

 в) Іменники, що вживаються тільки у множині: лю́ди, окуля́ри, шарава́ри, штани́, ку́ри, гу́си, ді́ти, сі́ни, са́ни, баля́си, гру́ди, же́бри, за́шпори, ма́ндри й інші, при чім -и завжди після -к, -г, -х, -ин, -їн, -б, -в, -м (ві́жки, обста́вини, збо́їни...).

 -І (-Ї) 2. -і (після голосних та ’ -ї) мають:

 а) Усі іменники чоловічого роду нетверді, тобто I відміни 2 і 3 гр. ковалі́, ведме́ді, ячме́ні, зяті́, хло́пці, місяці́, гаї́, солов’ї́, проводирі́, лікарі́, ножі́, орачі́, кущі́, міхоно́ші, столярі́, теслярі́, школярі́, дігтярі́...

 Крім того, хазя́їн — хазяї́ і хазяїни́ (у різних значіннях), друг — дру́зі і дру́ги.

 б) Усі іменники жіночого роду нетверді  та жіночого роду на приголосний (III відміна): бу́рі, ди́ні, молоди́ці, ши́ї, сі́м’ї, кру́чі, ду́ші, рого́жі, бу́чі, но́чі, по́дорожі, ро́зко́ші, тва́рі, ті́ні, по́статі, по́вісті, ві́сті, о́сі...

 в) Іменники, що вживаються тільки у множині: две́рі, драглі́, граблі́, коно́плі, нако́жні, о́сті..., при чім -і завжди після -ц, -ж, -ч, -ш, -щ, -дж, а -ї після голосного (манівці́, но́жиці, стогначі́, го́рдощі, хи́трощі, дрі́жджі, поми́ї...).

 г) Два слова ніякого роду: о́чі (о́ко), пле́чі (плече́).

 

Увага. З числівниками два, оби́два, три й чоти́ри іменники чоловічого роду мають закінчення назовного множини (а не родового), себто -и, -і (-ї), а не -а, -я: два сини, три брати, оби́два стовпи, чоти́ри вчителі, голуби, товариші, школярі, гаї...

 Іменники жіночого роду тверді з числівниками дві, оби́дві, три, чоти́ри можуть мати закінчення -і (як м’які), при чім г, к, х перед -і змінюється на з, ц, с, обов’язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: дві кни́зі, три вербі́, ха́ті, руці, три кві́тці, пі́сні, чоти́ри норі́ і т. ін.

 Але замість таких форм твердих іменників жіночого роду звичайно уживаються форми з -и, особливо після г, к, х: дві кві́тки, три руки́, кни́ги, чоти́ри бо́чки...

 Прикметники в таких словосполученнях уживаються у формах назовн. відмінку множини: два високі дуби, три крайні хати і т. ін.

 

-А (-Я) 3. а) -а мають усі іменники ніякого роду нем’які, тобто тверді, мішані та з наростк. -ят- (після ж, ч, ш, щ -ат-), також поодинокі з -ен-, -ес-: гні́зда, я́блука, теля́тка, дерева, слове́чка, пе́ра, кри́ла, чо́ла, стреме́на, ві́ча, ло́жа, сто́впища, ягня́та, лоша́та, імена, небеса́...

 б) -а мають кілька іменників чоловічого роду: ву́са (також ву́си), рука́ва (і рукави́), ґрунта́ (і ґрунти́), ві́вса (і вівси́), хліба́ (хліби́ з іншим значінням).

 в) -а мають деякі іменники, що вживаються тільки у множині: ви́ла, я́сла, я́сна, воро́та, гу́сла, ле́щата, дверчата.

 г) -я мають усі іменники ніякого роду м’які : поля́, кри́льця, серця́, оповіда́ння, пита́ння, подві́р’я, прислі́в’я, обли́ччя, підда́шшя, підза́мчя…, як і деякі, що вживаються тільки у множині: ві́нця, дави́льця.

 

Увага. Іменники ніякого роду тверді на -о при числівниках дві, оби́дві, три, чоти́ри іноді мають закінчення -і з таким наголосом, як у родовому відмінку однини: дві відрі́, дві сло́ві, три я́блуці, чотири вікні́ і т. ін., але звичайно дво́є ві́дер, два відра́...

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але з початку зареєструйся

Клясичний правопис, Множина, відмінки, Іменник

Близьки матеріали