РОДОВИЙ ВІДМІНОК однина

378 ЗАКІНЧЕННЯ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ

 В родовому відмінку однини іменники мають закінчення -а (-я), -у (-ю), -и (-яти, -ати, -ени), -і (-ї).

 -А (-Я) 1. -а (-я) мають:

 а) Усі без винятку іменники ніякого роду І відміни  — -а 1-ї й 2-ї групи, -я — 3-ї: з села́, до ячмени́ща, з по́ля, лиця́, роздорі́жжя, кло́ччя, підза́мчя...

 б) Іменники чоловічого роду (крім тих, що кінчаються в назовн. відмін. голосними): -а 1-ї й 2-ї групи, а -я — 3-ї , коли вони означують точно оформлені предмети, або взагалі точно визначені в розмірі й формі речі й поняття, як напр., живі істоти: без бра́та, до хло́пця, з лиході́я, від коня́, проти со́кола, мете́лика...; предмети: коло плу́га, без но́са, з па́льця, до олівця́, димаря́, ґвинта́, автомобі́ля, дощомі́ра, перери́вача, баро́метра, фоно́графа, грамофо́на, мікроско́па, мото́ра...; певні міри: з га́рця, до пу́да, без карбо́ванця, арши́на, ме́тра (= міри), гра́ма, сі́чня, листопа́да, вівті́рка, ти́жня, мі́сяця...

 -У (-Ю) 2. -у (-ю) мають іменники чоловічого роду, коли вони означують поняття гуртові, масові або абстрактні, як от родові, збірні; ті, що означують одноманітну масу, середовище: без ма́ку, з молочаю́, до пе́рцю, від часнику́, проти наро́ду, пролетарія́ту, ми́ру, база́ру, бо́ру, все́світу, піску́, сні́гу, гно́ю, ме́ду, ква́су, льо́ду, тума́ну, цу́кру, тютюну́, ячме́ню, по́пелу, вогню́, дьо́гтю, льо́ну, жи́ру, горо́ху, ки́сню (ки́сень), во́дню (во́день)...; безформні явища природи: з ви́хру, від гро́му, до дощу́, без моро́зу, проти ві́тру, гра́ду, жа́ру..., чинність, вражіння, душевний стан: до почи́ну, без розбо́ю, від да́ру, з бо́лю, жа́лю, плачу́, ре́готу, гні́ву, стра́ху, смі́ху, ля́ку, су́му, до́тепу, за́паху, за́ходу, кло́поту…; взагалі поняття розумові, в тім числі установи, особливо чужомовного походження: без по́ступу, до по́буту, від ста́ну, проти по́ділу, зви́ча́ю, уря́ду, за́кладу, а́кту, фа́кту, сти́лю, ме́тру (= розміру), ку́рсу, імперіялі́зму, комісарія́ту, університе́ту, колекти́ву, шта́бу, архі́ву, декре́ту; також такі скорочення, як до лікнепу («ліквідації неписьменности»), від Комгоспу («Комунального господарства»), коло Наркомосу («Народн. Комісаріяту Освіти»), до Разалуку («Ради залізничників України»), Ліфу («лівого фронту»), Byану («Всеукр. Акад. Наук»).

 -А (-Я) — -У (-Ю) 3. -а (-я) або -у (-ю) вживається в тих самих іменниках чоловічого роду, коли вони мають і значіння 1б і значіння 2: нема́ ка́меня (= однієї каменюки) — нема́ ка́меню (= будівельного матеріялу), без листа́ (= одного листка) — без ли́сту (= листя), з зві́ра (= вовка, лисиці . . .) — з зві́ру (= звір’я), без жо́лудя (= одного плода) — без жо́лудю (= жолуддя), без папе́ра (= «справи» в канцеляр. значінні) — без папе́ру (= матеріялу до писання...), від моро́зу — від Моро́за (прізвище).

 Підвести геть усі інші іменники чоловічого роду під норми щодо -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відм. однини неможливо. Так, напр., від таких назов часу, як рік, вік, ра́нок, родовий відм. ро́ку, ві́ку, ра́нку, але ве́чір — ве́чора.

 Так само від іменників-назов місцевостей, країв, річок, міст тощо родовий однини вживається то з -у, -ю (далеко частіше), то з -а, -я: з сте́пу, коло лі́су, без лу́гу, до горо́ду, край ста́ву, проти са́ду, майда́ну, я́ру, слі́ду, Сибі́ру, Туркеста́ну, Кавка́зу, Кри́му, До́ну, Ура́лу, Берлі́ну, Ло́ндону, Пари́жу, Ри́му, Нью-Йо́рку, Херсо́ну, але коло бе́рега, до кряжа́, біля горба́, з Ха́ркова, Черні́гова, Ки́єва (міста на -ів тільки так), Остра́, Кам’янця, Переми́шля, Жито́мира, Ві́дня. Зменшені ж звичайно тільки з -а (-я): з ярка́, до ліска́, біля ставо́чка, горо́дця, Дінця́ (як з -а й усі з закінченням ніякого роду -о в назовному відмінку: Дніпро́ — з Дніпра́).

 Зрідка є й винятки з вищенакреслених правил, напр., завсіди без хлі́ба, вівса́, наперекір прав. 2.

 Декотрі ж уживаються в обох формах: без стида́ — без сти́ду, без сорома́ — без со́рому, до моста́ — до мо́сту, з двора́ — з дво́ру.

 -И 4. -и мають:

 а) Усі іменники жіночого роду тверді : коло води́, без кни́жки...

 б) Іменники жіночого роду III відм. на -ть за другим приголосним: від ра́дости, з ві́сти, до сме́рти, без чве́рти...

 Також винятково: до о́сени, без со́ли, кро́ви, любо́ви, Ру́си.

 в) Усі іменники ніякого роду з наростками -ят: до теля́ти, горща́ти... і слово і́мени.

 -І (-Ї) 5. -і мають усі іменники жіночого роду м’які та мішані на -жа, -ча, -ша, -ща, -джа : без до́лі, бу́рі, лиси́ці, са́жі, поро́ші, кру́чі, гу́щі...

 Після голосних та ’ -ї: без наді́ї, Марі́ї, сім’ї́...

 Також -і мають усі іменники жіночого роду на приголосний, що не входять в 4б: до но́чі, без по́дорожі, від ро́зкоші, тва́рі, мо́лоді, па́морозі, ті́ні, Росі, арті́лі, мора́лі, жо́вчі, ма́тері...

 Щодо чергування о — і, е — і (Харків — Харкова, Київ — Києва, камінь — каменя, радість — радости тощо)

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але з початку зареєструйся

Однина, Клясичний правопис, відмінки, Іменник, закінчення

Близьки матеріали