Складені займенники.
Складені займенники відмінюються лише в основній частині:
Хтось — кого́сь — кому́сь — кимсь і ки́мось...
Щось — чого́сь — чому́сь — чимсь і чи́мось...
Чийсь — чийо́гось — чиє́їсь — чиї́мсь і чиі́мось...
Котри́йсь — котро́гось — котро́мусь...
Де́хто — де́кого — де́кому — де́ на кім і на де́кім...
Де́який — де́якої — де́яким — на де́яких і де́ на яких...
Ніхто́ — ніко́го — ніко́му — ні на ко́му і на нікі́м...
Нія́кий — нія́кого — нія́кому — ні на які́м і на нія́кім…
Щобу́дь — чогобу́дь — чомубу́дь — на чомубу́дь...
Хтоне́будь — когоне́будь — комуне́будь:..
Аби́хто — аби́кого — аби́кому…
Аби́який — аби́якого — аби́якій...
Усі інші займенники: наш, ваш, ко́жен, жа́ден (ко́жний, жа́дний), вся́кий, яки́й, котри́й, і́нший, іна́кший, все́нький, всіля́кий, са́мий, сам відмінюються як прикметники (від займенника сам назовний відмінок множини самі́ і сами́).
Примітка 1. Після всіх прийменників наголос переходить з останнього складу на перший у таких займенникових формах: до ме́не, за те́бе, на се́бе, з йо́го, у не́ї, біля ко́го (ко́гось), від то́го, чо́го (чо́гось), цьо́го, усьо́го, на то́му, при цьо́му, ко́му (ко́мусь), чо́му (чо́мусь), всьо́му.
Але коли такий займенник залежить не від прийменника, то й наголос не переходить: до його́ ха́ти і т. ін.
Примітка 2. Замість форм та, ту, вживаються ще та́я, ту́ю (зокрема в значінні артикула). Про це, як також і про можливість ті́ї, це́є...
Примітка 3. Замість деяких із наведених форм займенників в українському письменстві трапляються й інші, як рівнобіжні: а) мойо́го, твойо́го, свойо́го (= мого, твого, свого), б) мойо́му, мойму́, мо́му, свойо́му... (= моєму...), в) то́ї, тії́, те́ї, це́ї, ції́, усе́ї, усі́ї (= тіє́ї, ціє́ї, всіє́ї), г) то́ю, це́ю, все́ю (= тіє́ю, ціє́ю, всіє́ю), ґ) усі́ми (= всіма́).