Запозичення із західноєвропейських мов

Запозичення з німецької мови.

Проникнення германізмів в українську мову почалося ще від­тоді, коли готи займали південь сучасної України понад Чор­ним морем (НІ—IV ст.). Однак переважна більшість запози­чень із німецької мови припадає на XVI—XV111 ст., чому сприяло переселення євреїв із Німеччини в Україну. Помітну роль у цьому відіграло також запровадження в українських містах Магдебурзького права. Потім посередником у запози­ченні німецьких слів стала російська мова.

Запозичення з німецької мови здебільшого стосуються:

а)  техніки й будівництва: анкер, борт, верстат, домкрат, кельма, кахлі, клапан, кран, стамеска, фуганок, лобзик,
шина, шифер, шланг, шпунт, штепсель;

б) ійськової справи: бруствер, гаубиця, гауптвахта, єфрейтор, офіцер, фельдфебель, фельдмаршал, патронташ, му­
штра, фланг, штаб, штиль, штурм;

в)  мистецтва: балетмейстер, мольберт, гастролі, флейта, арфа, камертон, обертон, ландшафт;

г)  торгівлі й управління: бухгалтер, вексель, касир, маклер, банк, штемпель, штраф, ратуша, поштамт;

г) побуту: бакенбарди, бутерброд, кітель, галстук, фар­тух, шлейф, ширма, мундштук, штопор, портвейн, шта­тив.

Серед запозичених із німецької мови слів є чимало склад­них без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгал­тер, камертон, циферблат. До них також належать слова зі звукосполученням шт на початку слова та ей, ай після приго­лосного: штамп, штаб, штраф, крейда, клейстер, шлейф, пор­твейн, шайба, майстер.

Французькі слова проникають в українську мову, починаючи з XVII ст.; і не тільки через польську, пізніше — російську мову, а й завдяки українським студентам, що вчилися або мандрували в ті часи по всій

Європі. А в другій половині XVIII—XIX ст. цьому сприяло поширення політичних ідей, мистецтва, культури, батьківщи­ною яких була Франція.

Запозичені з французької мови слова стосуються пере­важно:

а)  суспільно-політичного життя: режим, абсолютизм, асамблея, парламент, департамент, бюро, дебати, -і прем'єр, шеф, аташе, кар'єра, інтрига, шантаж,   авантюра, бюлетень, транспарант, депеша;

б) мистецтва й літератури: ансамбль, афіша, анонс, п'єса, актор, суфлер, роль, амплуа, тембр, балет, буфонада, антракт, рояль, ескіз, гравюра, натюрморт, віньєтка, бюст, шедевр, сюжет, жанр, каламбур;

в)  військової справи: армія, гвардія, авангард, аванпост, бригада, десант, партизан, команда, база, арсенал, ба­
тарея, канонада, фронт, флот, парашут;

г)  одягу: костюм, пальто, кашне, блуза, капюшон, галіфе, манжети, краватка, жабо;

г) будівництва, архітектури, містовпорядкування: бельетаж, фойє, фасад, оранжерея, тераса, алея, бульвар, тротyap, авеню;

д)  побуту: абажур, люстра, портьєра, канапа, сервіз, ридикюль, браслет, флакон, пудра, делікатес, десерт, вінег­
рет, гарнір, філе, антрекот.

Для запозичених із французької мови слів властиві такі фонетичні й морфологічні особливості:

звукосполучення уа: буржуазія, амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль;       

пом'якшення губних та к перёд у (буква ю): бюро, гравюра, 'капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет;

звукосполучення ам, ан перед приголосними: асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр;

суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон: екіпаж, фураж, інтен­дант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон;

незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голос­ними -є, -і, -о: пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, кашпо, - 'шапіто.

Запозичення з англійської мови

відбуваються, починаючи з XIX ст. Особливо побільшало їх останнім часом, коли англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, а й основним засобом здобуття наукової та іншої інформації.

Запозичені з англійської мови слова переважно стосу­ються:

а)  техніки: бульдозер, грейдер, комбайн, трактор, трамвай, ескалатор, форсунка, блюмінг, тунель, комп 'ютер, прин­
тер, дисплей, файл'

б)  політики й економіки: мітинг, лідер, страйк, бойкот, локаут, гангстер, трест, бізнес, рекет, демпінг, марке­
тинг, бюджет, чек, банкнот, менеджер, менеджмент;

в)  мореплавства і військової справи: траулер, танкер, катер, вельбот, шлюпка, шхуна, яхта, ватерлінія, трап,
док, дрейф, шквал, аврал, танк, шрапнель, снайпер;

г)  спорту: футбол, волейбол, гандбол, хокей, ватерполо, бокс, теніс, матч, спринт, старт, фініш, жокей, форвард, гол,
рекорд, спаринг, тренер;

г) побуту: комфорт, піджак, джемпер, піжама, плед, френч, смокінг, біфштекс, кекс, пудинг, сандвіч, торт.

Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, зву­косполучення ай, ей, суфікс -инг (інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг.

Запозичення з італійської мови

беруть початок у XVII—XVIII ст. Запозичені слова стосують­ся переважно музики: адажіо, акорд, алегро, альт, бас, со­прано, тенор, апасіоната, арія, баркарола, дует, унісон, імпро­візація, інтермецо, кантата, соната, квартет, квінтет, ком­позитор, консерваторія, концерт, віолончель, мандоліна, піа­ніно.

Невелика частина запозичених з італійської мови слів на­лежить:

а) до фінансово-економічної термінології: брутто, нетто, валюта, каса, інкасатор, фірма;

б)  до архітектурно-будівничої лексики: бароко, арка, цоколь, фонтан, мозаїка.

 одягу й взуття (сорочка, шапка, хустка, чоботи), знарядь і процесів праці (сокира, ніж, лопата, граблі, копати, орати), основних почуттів і станів людини (радість, гнів, сон), кольо­рів (зелений, синій, жовтий), дій і станів (ходити, думати, сміятися, радіти), обставин місця, часу, способу дії (вгорі, тут, вчора, тоді, швидко), числівники (один, два), займенники (я, він, такий, стільки), прийменники (в, на, з, біля), спо­лучники (та, але, або) тощо.

Схожі матеріали