Іменник

20352 Морфологія і Правопис
Іменник називає предмет і відповідає на питання хто? що?      

У граматиці предметом вважається все, про що можна за­питати хто це? або що це? Отже, предмети — це не тільки назви людей (робітник, співачка), тварин (кінь, ворона), конк­ретних речей (сонце, книжка), а й назви опредмечених дій (за­сідання, облік), ознак (компетентність, краса), абстрактних понять (совість, доброта) і т. п.

За характером називання іменники бувають за­гальні й власні.

Загальна назва дається багатьом однаковим предметам: чоловік, відвідувач, місто, гора, журнал, день, щастя.

За лексичним значенням загальні назви бувають:

а) одиничні — називають предмети, що піддаються лічбі: хлопець, орел, олівець, телевізор, будинок, вулиця, ліс, день, ранок, дощ, вітер;

б)  збірні — називають сукупність предметів як одне ціле виступають лише в однині: молодь, студентство, професура, інтелігенція, малеча, дітвора, братва, піхота, мурашня, проміння, колосся, листя, гарбузиння, дубняк, осичина;

в) речовинні — називають різні речовини, матеріали, про­дукти і теж, як правило, виступають лише в однині: залізо, пісок, граніт, вода, кисень, полотно, жито, пшениця, смородина, капуста, борошно, цукор;

але можуть виступати й лише в множині: дріжджі, вершки, суниці, чорнобривці;

  г) абстрактні — називають узагальнені властивості, дії, оз-'         наки, процеси, стани, наукові поняття, представлені як предмети: скромність, доброта, хоробрість, краса, прав­да, можливість, успіх, правило, спів, біг, здивування, страх, час, година, кілограм, фізика, діалектика.

Власна назва дається окремому предметові, щоб відрізни­ти його від інших подібних: Григорій, Куценко, Київ, Дніпро, «Вечірній Київ», Конгрес української інтелігенції, Юпітер, Чу­мацький Шлях.

Серед власних назв розрізняються:

а) антропоніми — власні назви людей (імена, прізвища, прізвиська): Олег, Лариса, Святослав, Григорович, Іванів­на, Шевченко, Леся Українка, Шекспір;

б) топоніми — власні географічні назви (назви територій, держав, населених пунктів, урочиш, місцевостей, гір, вод тощо): Європа, Україна, Дніпро, Київ, Хрещатик, Поділля, Карпати, Говерла, Світязь, Холодний Яр, Биківня, Крим, Памір, Атлантика;

в) космоніми — назви космічних об'єктів:  Чумацький Шлях, Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, туманність Андромеди;

г) міфоніми — найменування божеств, міфологічних пер­сонажів: Перун, Дажбог, Юпітер, Зевс, Прометей, Ахіл лес, Вій, Перелесник, Берегиня, Ладо.

r) зооніми — клички тварин: Гнідий, Стріла, Лиска, Ряба, Сірко, Пірат, Мурчик;

д) культуроніми — позначення предметів духовної і мате­ріальної культури, зокрема творів літератури й мисте­цтва, творчих колективів, установ, підприємств, орга­нізацій, сортів рослин, продуктів виробництва: Біблія, Євангелія, вірш «Заповіт», журнал «Вітчизна», опера «За­порожець за Дунаєм», товариство «Просвіта», видавниц­тво «Либідь», газета «Україна молода», завод «Арсенал», комбайн «Нива», цукерки «Пташине молоко» тощо.

За граматичним значенням іменники поділя­ються на назви істот і назви неістот.

Назви істот поділяються на:

а) назви осіб (тобто назви людей за різними ознаками, назви міфологічних істот, персонажів тощо): продавець, токар, прибиральниця, помічник, Михайло, Шевчук; лісовик, Перун, Дажбог, Мавка, Мальований Стовп — відповідають на питання хто?;

б) назви тварин (тобто назви всіх представників тваринного світу, включаючи й найпростіших): слон, кит, корова, свиня, ластівка, карась, метелик, черв'як, мікроб — відповідають переважно на питання щ о?

Назви неістот поділяються на:

а) назви чітко окреслених предметів і понять (тобто назви охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, місяців, днів тижня тощо): стіл, олівець, портфель, ключ, дуб, рука, лоб, метр, кілограм, серпень, вівторок — відповідають на питання ш о?;

б) назви нечітко окреслених предметів і понять (тобто назви предметів, що не охоплюються зором, не мають чітких меж, збірні назви, назви територій, речовин, явищ, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних понять тощо): ліс, шлях, космос, гурт, народ, листя, пшоно, завод, пісок, алюміній, грім, радість, гнів, футбол, сон, прогрес, Крим, Прикарпаття — відповідають на питання щ о?

Ці значення нерідко проявляються у відмінкових формах іменників. Так, у знахідному відмінку іменники, що означають назви істот, мають переважно таке саме закінчення, як у родовому а ті, що означають назви неістот, — як у називно му: бачу (к о г о? щ о?) брата, коня, орла, братів, коней, орлів, сестер, лошат; але: степ, сніг, завод, степи, сніги, заводи, сос­ни, коліщата. Часом є різниця й між назвами осіб та назвами тварин в оформленні знахідного відмінка множини: доглядає хворих, але: доглядає коней і коні, овець і вівці.


Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

морфологія, Морфема, слово, правопис, Іменник

Схожі матеріали