Підмет
Підмет називає предмет або поняття, яким приписується якась дія, стан, інша змінна ознака чи наявність. Підмет відповідає на питання х т о? щ о?
Підмет виражається словоформою в називному відмінку. Щоб не сприйняти за підмет прямий додаток, виражений знахідним відмінком (як у реченні Ой у полі жито копитами збито, де слово жито — прямий додаток), до підмета, особливо коли це назва неістоти, слід ставити водночас два питання: хто? що? Якшо неправильно визначити підмет, залишиться незрозумілим зміст, наприклад, такого речення: Гірке життя цукор не підсолодить (3 газети).
Підмет найчастіше виражається іменником, займенником чи іншою частиною мови в значенні іменника: На вулицях блідне вогнів (хто? щ о?) намисто, і (хто? щ о?) ранок злітає, як (хто? що?) спів, на місто (В. Сосюра). Серед неба горить (хто? що?) білолиций (Т. Шевченко). Як (х т о?) я люб-лю оці години праці, коли (хто? що?) усе навколо затиха (Леся Українка).
Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, треба спробувати замінити його займенником він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — то додаток або звертання. Наприклад, у реченні Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці (А. Малишко) не можна замінити ні слово жнива займенником вони, ні слово сніп займенником він. Отже, тут жнива сніп не підмети. А в реченні Жнива закінчились, і ліг останній сніп на тік така заміна можлива: жнива — вони, сніп — він
У реченні Розлягайся, скибо чорна сійся, зерно, і рости (М. Рильський) слова скибо чорна і зерно відповідають на питання хто? що?, проте замінити їх займенниками вона і воно не можна. Отже, ці слова не підмети, це звертання.
У підрядних реченнях підмет буває виражений займенниками хто, що, який. Слово що може бути й сполучником. Підметом воно виступає лише тоді, якщо його можна замінити займенником який або іменником у називному відмінку.
Наприклад, у реченні Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка) слово що — підмет, бо його можна замінити займенником який: який (Прометей) не творив... А в реченні Льотчикові аж дивно було чути, що пращури його були чумаками (О. Гончар) заміна слова що займенником який неможлива, отже, що тут не підмет (підмет тут пращури, а що — сполучник).
Як підмет сприймається й головний член називного речення: Ніч. На небі гуляє повний місяць, мерехтять зорі (В. Минко). По-перше, він відповідає на питання підмета х т о? щ о?; по-друге, якщо розповідь перевести в минулий (чи майбутній) час, то при ньому обов'язково з'являється присудок: Була ніч. На небі гуляв повний місяць, мерехтіли зорі. Тому в подальшому викладі термін «підмет» використовуватимемо під час аналізу як двоскладних, так і називних речень.
Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова, до якої не можна поставити питання х т о? щ о? У такому разі підмет визначаємо за змістом. Наприклад, у реченні Жити — добро робити (Нар. творчість) підмет — жити, бо саме Це поняття пояснюють наступні слова: від нього можна поставити питання а що це значить? Такий підмет може виражатися й сполученням інфінітива з іменником чи прикметником в орудному відмінку: Бути людиною — дертись по вер-пикальнш стіні. Сізіфова робота (В. Стус).
Підмет може бути виражений також будь-якою частиною в будь-якій формі, якщо її вжито в значенні іменника, наприклад, у реченнях Слава! Слава! докотилось і лягло до ніг .Тичина). / кожне оте його «люби!», кожне оте «цілуй!», з гарячих солов 'їних грудей, обгорталося пахощами. Узку й конвалії (Остап Вишня) і вигук слава, і дієслова люби туй! є підметами.
У ролі підмета в безособових реченнях можуть виступати: частки це, то, все, воно: Хто збив той напис, чи сперечаль-ник-владар, чи просто час потужною рукою, то невідомо (Леся Українка). Ось я бачу — дівчата не всі тут, се не гарно!(С. Васильченко). Кипіло все напередодні весни, яку казані над золотим багаттям (М. Хвильовий). Сльоза змиває горе, меншає його після сльози, — от воно й легшає людині (Б. Грінченко);
неозначена форма дієслова: Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — що
воно та для чого — дуже забарно (Панас Мирний). Думалося спочатку добратися в Каховку водою, найнявши всклад-чину «дуба» десь на Дніпрі (О. Гончар). Світ неблизький мені
додому йти (Леся Українка).
Підмет, виражений одним повнозначним словом, називається простим (приклади див. вище).
Підмет, виражений словосполученням — двома та більше повнозначними словами, називається складеним.
Складений підмет може виражатися:
а) словосполученням на зразок батько із сином, при якому присудок стоїть у множині: Межи втікачами були й (хто?) Остап з Соломією (М. Коцюбинський); але в реченні Під'їхав на мотоциклі і майор з ординарцем (О. Гончар) підмет — майор, оскільки присудок під'їхав вжито в однині;
б) словосполученням на зразок хтось із них: (х т о?) Кожний з нас трьох мав свого улюбленого героя в класичній літературі (Ю. Смолич);
в) поєднанням кількісного слова з іменником: (х т о? ш о?) Багато літ перевернулось, (х т о? щ о?) води чимало утекло (Т. Шевченко). Ось вигулькнула з-за гори (х т о? ш оціла колонія вітряків (М. Коцюбинський), (х т о? ш о?) Низка вечорів пішла на товариські бесіди, на родинні справи (Я. Качура);
г) поєднанням слів близько, більше, менше, понад, з з числівниковим словосполученням: / на постріли, на крик вибігають (хто?) чоловіка з п'ять хуторян (Остап Вишня). В селі налічувалося до тридцяти. (В. Минко);
ґ) іншими словосполученнями: Помовчавши трохи, (х т о?) Кирило Іванович починає розповідати (Остап Вишня). Вабить знов мене (хто? що?) Чумацький Шлях, що осінні перетнув сузір 'я (П. Воронько). *На крилах пісень» не єсть моє останнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже ж вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити (Леся Українка).
Особливий випадок становить визначення підмета в речениях на зразок Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу (М. Коцюбинський). У цьому реченні основна думка полягає у твердженні було багато (далі цю думку розвиває підрядне речення). Предмет, про який це стверджується, тут названо словом вужів; отже, логічно це слово виступає як підмет (предмет, якому приписується змінна кількісна ознака), хоч і має невластиву для підмета форму родового відмінка. Формально можливий і інший перерозподіл слів за членами речення: підмет — (х т о? щ о?) багато вужів (кількісне слово з іменником), присудок — було, але це не зовсім точно передаватиме суть висловлювання.
Подібно й у реченні Там правди — як в решеті води (О. Левада) як підмет сприймається іменник правди, що має форму родового відмінка.