іменниковий фразеологізм

149
Яким членом речення у наведених нижче двох варіантах виступає іменниковий фразеологізм "повинність вища"? 1. Вір чи не вір - я все тобі скажу: примусила мене повинність вища лишити дім мій і тебе. 2. Що плещеш? Яка ж то в жінки є повинність вища, ніж вірність мужові? Я гадаю, що в першому варіанті він виступає підметом, а у другому - присудком. А може це взагалі не іменниковий фразеологізм?


Субстантивні (іменникові) – фразеологізми з узагальнено-предметною семантикою, вираженою граматичними категоріями роду, числа й відмінка. У реченні виконують синтаксичні функції підмета, іменної частини складеного присудка або додатка. Називають особу, предмет або явище; відповідають на питання: хто? що? (наприклад, наріжний камінь, золота клітка, титанічний труд, зерно мудрості, золоте правило, вовчий апетит, тверда валюта). Як бачимо, наявність прикметника ще не дає підстав зараховувати фразеологічний вислів до прикметникового розряду.

Відповідно до цього правила "повинність вища" дійсно виступає субстантивним фразеологізмом. Погоджуюсь, у першому печенні підмет, у другому - присудок.
  • 06.07.2021 в 11:38
Тільки користувачи можуть відповідати.