Запозичення із слов'янських мов

6008 Лексика
Запозичення із старослов'янської мови. З прийняттям християнства 988 р. в Україну-Русь при­йшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «ста­рослов'янська», або «церковнослов'янська». Вона стала мовою богослужінь, богослужбових книг, мовою навчання, тобто на довгий час, аж до появи творів Івана Котляревського, набула статусу літературної мови в Україні. Нею (з невеликими доміш­ками українських елементів) написані «Повість врем'яних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда», «Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха тощо.

болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфік­си використовуються й у незапозичених словах: робо­тящий, невмирущий, загребущий, невловимий.

Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 p., коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі.

З польської мови в українську ввійшли такі слова, як уряд, тесля, хлопець, в 'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, збруя, забавка, ковадло, залога, поєдинок, вирок, хвороба, скар­га, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапи­тися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавити­ся, обіцяти, вельможний, досконалий, прикрий, розмаїтий, кепський.

Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким само шля­хом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (що­правда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI— XVI11 ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибу­ля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо.

У свою чергу, чимало українських слів потрапило в поль­ську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, табун, ватага, черемха, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти іт. д.

Українсько-російські мовні кон­такти стали регулярними після укладення Б. Хмельницьким 1654 р. договору з Росією. Проте аж до початку XIX ст. за­позичення з російської мови в українську були рідкісні, ос­кільки Україна в культурному відношенні стояла вище від Росії. На той час припадають запозичення через російську мову німецьких та голландських слів, пов'язаних із військо­вою справою та мореплавством: артилерія, фельдфебель, капі­тан, бруствер, флот, адмірал, бот, гавань, порт, мортира, бомба та ін.

Вплив російської мови став помітним, починаючи з XIX ст., і особливо посилився у 20—80-х pp. XX ст. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, нагідки, мужик, чиновник, на­чальник, община, артіль, указ, завод, рудник, підрядчик, біль­шовик, меншовик тощо. Багато слів російської мови було зас­воєно у вигляді кальок: гучномовець (рос. громкоговоритель), книгосховище, вогнегасник, місяцехід, висуванець, відмінник, обліковець, п 'ятирічка, виконком, колгосп, радгосп, виконроб та ін. Більшість цих слів тепер сприймаються як застарілі.


Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

лексика, письмо, мова, слово, запозичення

Схожі матеріали