Написання вигуків і особливості вживання їх

5753 Морфологія і Правопис
Написання вигуків і особливості вживання їх

Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: ой-ой-ой, ну-ну, о-го-го, агов-гов-гов, ха-ха-ха, ку-ку, киць-киць, а-а-а, му-у-у, ня-а-ав, ф 'ю-у-у, дз-з-з, ш-ш-ш.

Вигуки на зразок леле, лелечко, цитьте, овва, кукуріку, кудкудак, бух, тарах, бабах тощо, які не передають повторю­ваних чи протяжних звуків, пишуться разом. Проте, якщо треба передати протяжність, то й ці вигуки можуть писати­ся через дефіс: / раптом: — Б-б-ба-бах! (Остап Вишня). Б'ється, стогне, зітхає море!.. Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух! (М. Ко­цюбинський).

У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так тощо всі складові частини пишуться окремо.

Вигуки ану, анумо, ануте пишуться одним словом, і     Через дефіс пишуться вигуки їй-богу, їй-бо, їй-право, ану-ну-

Вигуки вживаються лише в розмовному й художньому сти­лях, зрідка — у публіцистиці. У науковому й офіційно-ділово­му стилях вони не вживаються.

Вигуки в реченні звичайно стоять відособлено і від членів речення відокремлюються комою або знаком оклику: Ану, гей, почнемо «Чумака»/ Зачинай хто!(М. Кропивницький). Ех!Ех! Ех! Ррраз! Ррраз! Закаблуками! Закаблуками! По злиднях, по гіркій, по циганській долі закаблуками! (Остап Вишня).

Якщо вигук вжито в середині речення, він виділяється з обох боків тире, рідше — комами: І раптом він — о леле! — У стіні побачив двері ще якісь чудні (М. Бажан). Земле рідна, о, чим далі ти від мене, тим дорожча (Д. Павличко).

Іноді вигуки можуть виступати в ролі членів речення:

а) присудка: А човен хить-хить під лозою (Григір Тютюнник);

б) підмета: Тисячоголосе «ура» покотилося берегом (О. Гончар);

в) додатка: Не кажи гоп, поки не перескочиш (Нар. творчість).

У такому разі вигуки не відділяються розділовими знаками від інших членів речення. Вони можуть лише братися в

лапки.цитьте, овва, кукуріку, кудкудак, бух, тарах, бабах тощо, які не передають повторю­ваних чи протяжних звуків, пишуться разом. Проте, якщо треба передати протяжність, то й ці вигуки можуть писати­ся через дефіс: / раптом: — Б-б-ба-бах! (Остап Вишня). Б'ється, стогне, зітхає море!.. Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух! (М. Ко­цюбинський).
Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

морфологія, морфема, ВИГУК, словотвір, слово, правопиc

Схожі матеріали