Творення прикметників від географічних назв

48088 Морфологія і Правопис
Прикметники від географічних назв творяться звичайно за допомогою суфікса -ськ-: Київ — київський, Харків — харківсь­кий, Чорнобиль — чорнобильський, Чинадієве — чинадіївський.

Причому, відповідно до фонетичних законів української мови, стаються такі зміни:

г, з, ж + ськ = зьк: Острог — острозький, Лейпциг — лейп­цизький, Санкт-Петербург — санкт-петербурзький, Кавказ — кавказький, Запоріжжя — запорізький, Лютеж — лютезь-кий;

к, ц, ч + ськ = цьк: Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький, Дарниця — дарницький, Кролевець — кролевець-кий, Гадяч — гадяцький, Маневичі — маневицький, Гринвіч — гринвіцький',

х, с, ш + ськ = ськ: Глеваха — глеваський, Карабах — ка­рабаський, Одеса — одеський, Черкаси — черкаський, Золо­тоноша — золотоніський',

суфікс -к- випадає: П'ятихатки — п 'ятихатський, Русані-вка — русанівський, Бородянка — бородянський, Боярка — боярський', іноді випадає суфікс -ц-: Васютинці — васю-тинський, Капустинці — кахетинський;

якщо відкритий склад з о, є стає закритим, то ці голосні чергуються з і: Гуляйполе — гуляйпільський, Лозове — лозів-ський, Берегове — берегівський, Жердове — жердівський, Му­качеве — мукачівський, Хмелеве — хмелівський; але в прик­метниках, утворених від інших слов'янських назв, о, є збе­рігаються в закритому складі: Ростов — ростовський, Іва­ново — івановський, Габрово — габровський, Ченстохова — ченстоховський, Сараєво — сараєвський, Воропаєво — воропаєвський, Кричев — кричевський;

при збігу приголосних у твірній частині між ними може з'явитися вставний о або є: Москва — московський, Луб­ни — лубенський, Гречинці — гречинецький, Дробівці — дра-бовецький; у відносному прикметнику білоцерківський (від назви Біла Церква) відбулося чергування вставного о з і.

Перед суфіксом -ськ- м'який знак не пишеться: Оболонь — оболонський, Ірпінь — ірпінський, Прип 'ять — прип 'ятський, Бершадь — бершадський; але після л м'який знак пишеться зав­жди: Хорол — хорольський, Ворзель — ворзельський, Трипілля — трипільський, Сімферополь — сімферопольський.

Іноді, шоб утворити прикметник від географічної назви, одного суфікса -ськ- недостатньо. Тоді використовують склад­ні суфікси (з інтерфіксами):

-івськ- додається переважно до назв, що мають форму множини: Вишняки — вишняківський, Москаленки — мо-скаленківський, Семипілки — семипілківський, Півні — півнівський, Загальці — загальцівський,

-анськ- додається до деяких назв на -а: Биківня — биків-, нянський, Рогізна — рогізнянський, Рудня — руднянський, Бу-_ дища — будищанський, Ружа — ружанський, Залуччя — залучанський;

-енськ- додається до багатьох назв на -є: Рівне — рівненський (милозвучніше було б рівенський — із вставним є), Красне — красненський, Підлісне — підлісненський, Стави­ще — ставищенський, Городище — городищенський;

-инськ- часом додається до іншомовних назв: Ялта — ял­тинський, Баку — бакинський, Караганда — карагандинський, Аляска — аляскинський, Сочі — сочинський, Чита — читинсь­кий, Амудар 'я — амудар Інський.

Прикметники, утворені від географічних назв, написаних через дефіс, пишуться також через дефіс: Пуща-Водиця — пу-ща-водицький, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський, Кам 'янець-Подільський — кам 'янець-подільський, Віта-Пошто-ва — віта-поштовий, Київ-Товарний — київ-товарний, Нью-Йорк — нью-йоркський, Ла-Манш — ламанщський.

Прикметники, утворені від географічних назв, що склада­ються з прикметника та іменника, пишуться разом: Біла Цер­ква — білоцерківський, Гостра Могила — гостромогильський, Вітряні Гори — вітряногірський, Західна. Європа — західноєвро­пейський.

Від географічних назв, у яких вже є суфікс -ськ-, відносні прикметники утворюються додаванням закінчення -ий: Луцьк — луцький, Скадовськ — скадовський, Куп'янськ — куп'ямський, Покровське — покровський.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

морфологія, морфема, прикметник, словотвір, слово, правопис

Схожі матеріали