Підрядні словосполучення

21537 Синтаксис і пунктуація

Слова в підрядному словосполученні об'єднуються між со­бою як граматично нерівноправні: одне — головне, друге — залежне.

Від головного слова ставиться питання, а залежне — відпо­відає на поставлене питання: холодна зима {зима -яка?-холодна), розмова про наболіле {розмова — про що? — про наболіле), приїхали вчора {приїхали — коли? — вчора).

За роллю в реченні підрядні словосполучення поділяються на предикативні й непредикативні.

Предикативні підрядні словосполучення являють собою поєднання підмета й присудка і виконують у двоскладному реченні роль синтаксичного центра, навколо якого об'єдну­ються всі інші слова: директор вирішив, місце звільнилося, буря повалила.

Предикативні підрядні словосполучення бувають:

самодостатні — можуть бути реченням без залежних слів сонце зійшло, починається літо, день короткий, поїзд прибуває;

достатні — не можуть бути повним реченням без залежних слів: комісія розглянула, держава забезпечує, кандидат може балотуватися.

У більшості мовознавчих праць предикативні словоспо­лучення не виділяються і не розглядаються як окреме синтаксичне утворення на тій підставі, шо вони, мовляв, можуть бути реченнями. Але, по-перше, не всі поєднання підмета з присудком є самодостатніми. Наприклад, такі предикативні словосполучення, як сонце нагріло, вітер зриває, автор передав, щоб стати реченнями, повинні мати при собі щонаймен­ше один або більше другорядних членів: Сонце нагріло зеМ' лю. Вітер зриває листя з дерев. Автор передав у видавництво свою нову повість. По-друге, якщо, скажімо, вислів Я йду і може бути реченням, то не в усякій мовній ситуації. Наприк­лад, у відповіді на запитання Куди ти йдеш ? — це ще тільки словосполучення, будівельний матеріал для речення, але не речення. І по-третє, предикативні словосполучення будують за тими ж правилами, що й будь-яке інше словосполучен­ня Наприклад, немислимі сполучення підмета з присудком зразок «вогонь мжичив», «дерево бігає», «вогонь згасало», «дерева ростуть»; можливі тільки такі: вогонь згасав, дерево росте.

Предикативне словосполучення, якщо воно перестає бути синтаксичним центром речення, легко переходить у непреди-кативне: птахи відлітають — відліт птахів, верби схилились — схилені верби, камінь лежить — лежачий камінь, видніється ліс — видно ліс, ранок тихий — тихий ранок.

Предикативні словосполучення можуть (щоправда, рідко) лексикалізуватися: кури не клюють, кіт наплакав, клепки розсохлись, жижки дрижать, серце крається, голова набита клоч­чям, молоко на губах не обсохло.

Непредикативні підрядні словосполучення в реченні вхо­дять або тільки до групи підмета, або тільки до групи присудка, або до групи якогось другорядного члена: українська дер­жава, забезпечує захист, захист власності.

За тим, якою частиною мови виражено головне слово, не­предикативні підрядні словосполучення бувають:

іменникові: робочий день, долина річки, батько з сином, уміння працювати, їзда верхи; із числівниками — лише в непрямих відмінках, крім знахідного: п ятьом студентам, двох будинків',

прикметникові: знайомий мені, міцніший за сталь, розгуб­лений від хвилювання, відвертий до нахабності, дуже висо­кий, білий весь, гарний такий, готовий допомогти',

числівникові — тільки в називному та знахідному від­мінках: три яблука, сто днів; але з числівниками тисяча, мільйон, мільярд та з дробовими числівниками — у будь-якому відмінку: тисяча гривень, тисячі гривень, тисячею гривень', одна десята відсотка, однієї десятої відсотка',

займенникові: щось цікаве, хтось із них, вони обидва;

Дієслівні: читати книжку, розмовляти з другом, пасти зад­ніх, залишитися без нічого, довго чекати, знати багато, стати навшпиньки, іти не оглядаючись, здаватися втомленим, просити почекати, варто подумати;

прислівникові: недалеко від села, зовсім близько, надзвичай но просто, краще за художника.

За смисловими відношеннями між їхніми членами непредикативні підрядні словосполучення бувають:

означальні (атрибутивні) — залежне слово вказує на ознаку предмета: осінній день, київські каштани, цвіт яблуні
вода з криниці, робота вручну;    

додаткові (об'єктні) — залежне слово називає предмет, на який спрямована дія або ознака: малювати картину, диви­тися на людей, ласий до меду;

обставинні (адвербіальні) — залежне слово називає різні обставини: повернутися пізно, навчатися в університеті, завмерти від здивування.

Більшість фразеологізмів, які є в українській мові, має форму непредикативних підрядних словосполучень: біла ворона, на сьомому небі, гострий на язик, не в тім 'я битий, кирпу гнути, у три погибелі, дати перцю, збити з пантелику, приший кобилі хвіст.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

пунктуація, речення, мова, слово, синтаксис, словосполучення

Схожі матеріали