Види підрядних речень

10050 Синтаксис і пунктуація

У мовознавстві поширені дві класифікації підрядних ре­чень: логіко-граматична і структурно-семантична.

За логіко-граматичною класифікацією беруть до уваги те, на яке питання відповідає підрядне речення і який член речення воно замінює або уточнює. Якщо підрядне ре­чення відповідає на питання х т о? ш о?, то воно замінює під­мет і його слід вважати підметовим, а якщо, наприклад, на питання к о г о? щ о? — то воно замінює додаток і його слід вважати додатковим і т. д.

Наприклад, у реченні Хто не повстав, нехай повстане, несе катам відплати гнів (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання хто нехай повстане? і, таким чином, замі­нює підмет у головному реченні. Крім того, замість цієї час­тини можна підставити (це, щоправда, не завжди вдається) майже рівнозначне слово неповсталий, яке тут виступатиме підметом: Неповсталий хай повстане... Отже, це підрядне ре­чення — підметове. Так само в реченні Почути б, як пахне земля (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання зна­хідного відмінка (кого? що?) і її можна замінити пошире­ним додатком пахощі землі; отже, тут маємо справу з підряд­ним додатковим реченням.

У визначенні виду підрядного речення важливу роль, крім питання, відіграє вказівне слово в головному реченні: яким членом речення воно виступає, такого виду й підрядне речен­ня. Наприклад, у реченні У кого серце мудрістю багате, тому глибини всякі перейти (А. Малишко) вказівне слово тому виступає додатком; отже, і підрядне речення додаткове. У реченні Яка совість, така й честь (Нар. творчість) вказівне слово така — присудок (складений іменний); отже, і підрядне речення присудкове (розкриває значення присудка головного речення).

Якщо вказівного слова в головному реченні немає, пробуємо його підставити. Наприклад, у реченні Щасливий, хто сни має милі (Леся Українка) у головне речення можна підста­вити вказівне слово той і за ним визначити вид підрядного речення. Щоправда, така підстановка не завжди можлива. Так, у реченні Він полюбив, бо полюбити прийшла пора (М. Рильський) вид підрядного речення можна визначити лише за пи­таннями чому? з якої причини?

Залежно від того, на яке питання відповідає підрядне ре­чення і який член речення воно замінює чи уточнює, розрізняють підрядні підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (способу дії, міри й ступеня, місця, часу, умови, допустові, причини, мети, наслідкові), а також супровідні.

За структурно-семантичноіо класифікацією враховують, що саме пояснює підрядне речення — одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях перебувають головна й підрядна частини і за допомогою яких формально-граматичних засобів підрядна частина приєднується до головної.

Визначальним у віднесенні підрядних частин до того чи іншого виду тут є передбачуваність чи непередбачуваність підрядного зв'язку. «Передбачуваний підрядний зв'язок, зу­мовлений лексичними чи граматичними властивостями опор­ного слова в головній частині, називається прислівним. Непередбачуваний підрядний зв'язок визначає не граматич­на природа головної частини, а комунікативні потреби вис­ловлення. Такий зв'язок називають детермінантним (неприслівним) підрядним зв'язком. У складнопідрядному реченні з детермінантним зв'язком підрядна частина залежить від головної в цілому, наприклад: Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди (І. Шевченко). Вам з тобою, видно, по дорозі, бо йшли й нікуди не прийшли (Л. Костенко). У склад­нопідрядному реченні з прислівним зв'язком підрядна части­на підпорядковується опорному слову головної, наприклад: Л згодом я переконався, що дід казав правду (Григір Тютюнник). Все важче знаходили квіти, мед яких обіцяє бути цілю­щим (Л. Костенко)»1.

Види підрядних речень за цією класифікацією визначають по-різному. Наприклад, на думку одних авторів, детермінантні підрядні частини залежно від значення сполучників поділя­ють на часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслід­кові, порівняльні. Серед прислівних підрядних частин виділя­ють придієслівно-з'ясувальні, прикомпаративно-об'єктні, при-іменниково-означальні, залежні від співвідносного слова го­ловної частини; до специфічних підрядних частин відносять частини складного речення, які виконують роль підмета щодо присудка головної частини.

Проте більш поширеним при структурно-семантичній кла­сифікації є поділ підрядних речень на з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри й ступеня, допустовості, наслідку). При цьому до з'ясувальних та означальних відносять прислівні підрядні частини, до обставинних — детермінантні.

Обидві класифікації певною мірою доповнюють одна одну, дають змогу глибше зрозуміти природу підрядних частин. Але якщо за структурно-семантичною класифікацією основна увага звертається на формальний, зовнішній бік речення (характер сполучників, валентність головної частини), то за логіко-граматичної — враховують насамперед забезпечення підрядними частинами повноти інформації, виклад якої передбачено в головній частині. Логіко-граматичний аналіз складнопідрядних речень, крім того, є прямим продовженням розбору простого речення за його членами: тут при визначенні виду підрядних частин так само, як і при визначенні членів речення, беруться до уваги передусім питання, на які вони відповідають у певній мовній ситуації; тобто враховуються їхні семантико-синтаксичні функції, а також їхня логічна зумовленість, запрограмованість потребами повного висловлення думки. Тому саме цю класифікацію візьмемо за основу подальшого розгляду підрядних речень.

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

складнопідрядні речення, пунктуація, речення, мова, синтаксис

Схожі матеріали