ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ЗБІГОВІ ЇХ

672 ПРАВОПИС НЕВІДМІНЮВАНОЇ ЧАСТИНИ СЛОВА

Приголосні звуки, зустрічаючись у середині слова з іншими приголосними, іноді так чи інак змінюються. Часом ці зміни відбиваються й на письмі, іноді ж тільки в вимові.

 Зміни приголосних перед Ч 1. Перед ч у вимові й на письмі змінюються:

 а) к, ц на ч, напр.: ту́рок — туре́цький — Туре́ччина, коза́ччина, гайдама́ччина, чума́ччина, ні́мець — німе́цький — Німе́ччина, Хмельни́ччина, кріпа́ччина і т. ін.;

 б) х, с на ш (пишемо щ): воло́х — воло́ський — Воло́щина, Русь — ру́ський*) —ру́щина, ру́щити, ко́лесо — коліща́, пісо́к — піщи́на, піщуга, піща́ний, ліс — ліщи́на, Полі́сся — поліщу́к, ми́ска — мищи́на, ща́стя, щасли́вий, наща́док т. ін.;

 в) г, з на ж, напр.: Водола́га (село) — водола́зький — Водолажченко, показа́ти — пока́жчик, бря́зкати — бряжча́ти, дзи́зкати — дзижча́ти

 Інші приголосні перед ч на письмі зберігаються: Шведчина, бра́тчик, квітча́стий, ті́тчин, неві́стчин, тчу (тка́ти) і т. ін.

 Увага. У прізвищах від власних імен на -ська, -зька, -сько, -зько перед закінченням -ченко, чук... сь і зь змінюються так, як і с, з: Ва́ська — Ващенко, Ва́щин, Они́ська—Онищенко, Онищук, Кузько́ — Кужченко і т. ін. Про такі прізвища, ж Радько́ — Радченко і т. ін.

 Про присвійні прикметники, як Пара́ска — Пара́счин, Ва́ська — Ва́сьчин і т. ін.

 Зміна приголосних перед -СТВО, -СЬКИЙ 2. Перед наростками -ство й -ський деякі приголосні змінюються; змінюючи й сами наростки:

 а) к, ч, ць +-ство, -ський зливаються в -цтво, -цький, напр.: коза́к — коза́цтво, коза́цький, грек — гре́цький, ткач — тка́цтво, тка́цький, молоде́ць — молоде́цтво, молоде́цький, Га́дяче — Га́дяцький, Га́лич — Га́лицький, Прилу́ка — Прилу́цький, Кролеве́ць — Кролеве́цький і т. ін.;

 б) х, ш, с + -ство, -ський зливаються в -ство, -ський, напр.: птах — пта́ство, воло́х — воло́ський, чех — че́ський,

 

 *) А росі́йський від Росі́я.

 

това́риш — товари́ський, наш — на́ський, ру́ський, пе́рський, полі́ський, підля́ський (від Підля́шшя), лях — ля́ський і т. ін.

 в) г, ж, з + -ство, -ський, зливаються в -зтво, -зький, напр.: убо́гий — убо́зтво, Пра́га — пра́зький, Ри́га — ри́зький, поро́ги — запорі́зький, Пари́ж — пари́зький, кирги́з — кирги́зький, Кавка́з — кавка́зький, францу́з — францу́зький.

 У рідко вживаних чужоземних словах, переважно географічних назвах, приголосні х, ш, г, ж не змінюються: Цю́ріхський, аде́хський, ша́хський.

 Інші приголосні перед наростками -ство, -ський на письмі зберігаються: бра́тство, бра́тський, сирі́тство, сирі́тський, студе́нтський, інтенда́нтський, президе́нтський, аґе́нтство, інтеліґе́нтський, маркси́стський, фаши́стський, людський, городськи́й, шве́дський, ба́бський і т. ін.

 Про ь у таких, як село́ — сі́льськи́й, кінь — кі́нський і т. ін., див.

 2-й ступінь прикметн. 3. У 2-му ступені прикметників (прислівників), коли до пня додається наросток -ший (-ше, -ша), то з + ший змінюється в -жчий, а с + ший у -щий: низьки́й — ни́жчий, вузьки́й— ву́жчий, кра́сний — кра́щий, висо́кий — ви́щий і т. ін.

 Усі інші приголосні перед -ший на письмі зберігаються: соло́дший, шви́дший, коро́тший, то́нший, м’я́кший і т. ін.

 Так само в дієсловах: ву́жчати, кра́щати, м’я́кшати, бага́тшати і т. ін. та в віддієслівних іменниках, коли вони походять від дієслів із пнями 2 ступ. прикметн.: збі́льшення (збільши́ти), погі́ршення (погірши́ти), зме́ншення (зменши́ти), пом’я́кшення (пом’якши́ти) і т. ін., але подо́вження (подо́вжити), скоро́чення (скороти́ти), погли́блення (поглиби́ти), здеше́влення (здешеви́ти) і т. ін.

 ЧН — ШН 4. Перед н треба писати ч, коли воно походить із к, ч, ц: безпе́чний (безпе́ка), сагайда́чний (сагайда́к), вдя́чний, зру́чний, ві́чний, нао́чний, пшени́чний, безконе́чний, мі́сячний, помічни́к, помічни́й, я́чний, око́ли́чний (від око́лиця) і т. ін.

 Але: рушни́к, рушни́ця, міро́шник, со́яшник, яє́шня, серде́шний, а також у всіх прислівникових прикметниках: вра́нці — вра́нішній, торі́шній (торішня́к), туте́шній (як коли́шній, око́лишній, тамте́шній і т. ін.) —

 Ж, Ч, Ш, Т перед Ц 5. Приголосні ж, ч, ш, т перед ц у вимові змінюються, але на письмі зберігаються: запоро́жець — запоро́жці, кни́жці, ді́жці, дочка́ — дочці́, у соро́чці, ю́шка — ю́шці, кві́тка — кві́тці, бра́тця, отця́, пелю́стці, долітце́ і т. ін.

 Щодо правопису таких, як редьці — грудці, Гальці — галці і т. ін., то див.

 -ЖСЯ, -ЧСЯ, -ШСЯ, -ТЬСЯ в дієсловах 6. У дієсловах частка -ся хоч і впливає на вимову попередніх ж, ч, ш, щ і ть, але на письмі вони зберігаються: маж — ма́жся, моро́ч — моро́чся, морщ — мо́рщся, рут — ру́шся, бере́ш — бере́шся, спить — спи́ться, беру́ть — беру́ться і т. ін.

 Глухі перед дзвінкими й дзвінкі перед глухими 7. Корінні глухі приголосні перед дзвінкими на письмі зберігаються, хоч у вимові звичайно переходять у дзвінкі: боротьба́  (бо боро́ти), молотьба́ (бо молоти́ти), про́сьба (бо проси́ти), вели́кдень, отже і т. ін.

 Так само й дзвінкі перед глухими зберігаються на письмі: ні́гті (бо ні́готь), кі́гті, дігтя́р, легки́й, вогки́й, надхну́ти, надхне́нний (пор. надиха́ти), зідхну́ти, зідха́ння, же́рдка (пop. жерди́на).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Клясичний правопис, ПРИГОЛОСНИ, Частини мови

Схожі матеріали