Лексичні запозичення

18336 Лексика
Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатознач­ності слів і постійному творенню нових лексем, а й за рахунок запозичень.

Запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою.

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, за­позичення бувають:

прямі — з мови в мову: стьожка, хвороба, повидло, ковадло запозичені безпосередньо з польської; башлик, сарай, ка­рий — із татарської;

опосередковані — через інші мови: індійське sakkhara — арабське sukkar — італійське zuchero — німецьке Zucker — українське цукор; тюркське ходжа — російське хозяин — українське хазяїн.

Відносно того, яким способом запозичуються слова, запо­зичення бувають:

усні: левада, лиман, корабель, квасоля, огірок — із грецької; базар, гарбуз, казан, тютюн — із татарської;

книжні: аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро. Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів мови, ніж книжні.

За ступенем  адаптації розрізняють:

засвоєння — слова, що вже повністю фонетично й грама­тично пристосувалися до української мови; наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, як і в неза-позичених, відбувається чергування голосних; колишнє

французьке слово пальто відмінюється, як і будь-яке українське: пальта, у пальті і т. д.; не відчуваємо іншо­мовного походження в запозичених словах левада, лиман,  базар, кавун;

власне запозичення — слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ше не завершився; наприклад: бюро, журі, ательє, тротуар — із французької мови; джен­тльмен, траулер — з англійської; бухгалтер, ландшафт — із німецької; такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми;

    кальки — поморфемні переклади слів; наприклад, україн-.    ське свідомість — це переклад морфем латинського соп-scientia, де соп- за значенням дорівнює українському префіксові з-, a scientia означає «знання, відомість»; за -.    англійським зразком half-back утворено українське півза­хисник;

запозичення значень — українське слово набуває значення, . яке має його іншомовний відповідник; наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови — droit, gauche: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а при­хильники радикальних дій монтаньяри — ліворуч;

словотвірні запозичення — використання іншомовних мор­фем; наприклад, грецький елемент теле- «далеко» увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв 'язок, те­лепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління;

варваризми — слова з особливо виразними ознаками іншо-мовності; наприклад: олрайт, о'кей — з англійської; мерсі, тет-а-тет — із французької;

екзотизми — слова для позначення екзотичних, незвичай­них реалій, для яких у мові немає назв: кімоно, чалма, сак­ля, аул, меджліс, хурал.

Коло значень запозиченого слова різко звужується. На­приклад, англійське слово jazz, крім «джаз», означає ше й «грубий», «гротескний», «кричущий»; французьке слово ргіх, від якого походить приз, означає «ціна», «вартість», «цінність», «нагорода», «премія»; німецьке слово Flanke, крім «фланг», оз­начає «бік у тварини», «сторона», «схил», «край поля», «бічна поверхня».

Іноді значення запозичених слів може змінюватися. На­приклад, у давніх греків слово епіграф означало «напис на па­м'ятнику», в українській мові — «цитата перед твором»; анг­лійське слово wagon, яке через німецьке чи французьке посе­редництво потрапило в українську мову зі значенням «вагон», в англійській мові означає «фургон», «віз», «дитяча коляска», «товарний вагон», «вагон-платформа», «вагонетка», але не «ва­гон» у нашому розумінні (поняття «вагон» в англійській мові позначається словом carriage).

Іншомовні слова в мові, яка запозичує їх, втрачають внут­рішню форму, тобто стають немотивовані. Наприклад, анг­лійське слово marketing, що дослівно означає «торгівля» і вжи­вається в нашій мові як маркетинг, складається з кореня mark-(одне зі значень — «тавро», «фабрична марка»), суфікса -et-(market означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з уза-гальнювальним значенням -ing. Значення цього слова в англій­ській мові випливає з його складових частин. В українській мові воно немотивоване, стоїть поза зв'язком з іншими слова­ми й поняттями і є незрозумілим. Тому запозичення іншо­мовних слів без крайньої потреби — явище небажане.

Слова, запозичені з інших мов, не завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пи­шуться за іншими правилами, ніж українські. Тому для пра­вопису важливо вміти розрізняти запозичені й незапозичені слова:

а) майже всі слова, які починаються на а, є, і більшість на і — іншомовного походження: абітурієнт, абстракція,
автомобіль, адміністрація, аеродром, аукціон; евакуація, економіка, експеримент, електрика, ефективний; ідеоло­
гія, інтеграція, інфраструктура, історія;

б)  ншомовного походження є слова, що мають звук ф: фабрика, факультет, фарфор, феєрверк, фешенебельний,
форма, фунікулер, футбол, графік, сифон, торф (винятки: Фастіві форкати);

в)  в іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія, ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс; в
українських — вони можливі лише на межі значущих частин слова, найчастіше префікса й кореня: виорати,
заозерний, наодинці, наосліп, зауважити, самоочисний, кароокий;

г) іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, демонстрант, комплект, матч, пункт, сандвіч, тембр, тюбінг, умбра, циліндр;

 г) в іншомовних словах не чергуються о, є з і та немає випадних о, є, як в українських: бетон — бетону (пор. українське дзвін — дзвону), ваніль — ванілі (пор. сіль — солі), бюлетень — бюлетеня (пор. день — дня), катер —

катера (пор. вітер — вітру), тон — тону (пор. сон — сну); але є чимало й українських слів, у яких голосні не чергуються й не випадають: тінь — тіні, ліс — лісу, мороз — морозу, берег — берега, приятель — приятеля;

д) в іншомовних словах рідко виділяються префікси й су­фікси, а корінь може мати три та більше складів (на

відміну від українських слів, у яких корені одно-, рідше двоскладові): вітамін, гіпотеза, дисципліна, температура, характер; якшо ж і виділяються префікси й суфік­си, то вони відмінні від споконвічних українських: асоціація, дисоціація; експорт, імпорт, тран-порт; дез-організація, реорганізація; демонст-ант, демонстр-ація, арбітраж;

  є) частина іншомовних слів із кінцевим голосним не від­мінюється: амплуа, комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, ,         рагу, кенгуру, інтерв'ю.

Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова посту­пово очишає себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер, хав­бек тощо). Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й позбуватися їх називається пуризмом (від лат. purus «чистий»). Свого часу пуризм сильно виявився в німецькій, чеській, ісландській мовах, тепер у Франції на державному рівні став­ляться перепони засміченню французької мови іншомовними словами. В Україні у 20-х pp. XX ст. була зроблена спроба на­близити книжну мову до народної, але тодішнє державне ке­рівництво перешкодило цьому.

Якщо є дві назви — українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше запам'ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит;

чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; торгівля, ніж маркетинг; відповідник, ніж еквівалент; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт; велетенський, ніж. гігантський; поважний, ніж. респектабельний; продовжений, ніж пролонгований і т. д.

Щоправда, іноді іншомовне слово і його український від­повідник можуть різнитися відтінками чи обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт {рапорт; ухвала і резолюція (останнє оз­начає ще й напис службової особи на заяві, доповідній записці тощо); вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення «затишний»).

Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стан­дарт, суб'єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штабта ін.

Українська мова в різні часи більшою чи меншою мірою запозичувала слова із слов'янських мов — давньоболгарської, польської й російської; з античних мов — грецької й латинської, з тюркських мов та із західноєвропейських — французької, німецької, англійської, італійської тощо.
Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

лексика, письмо, мова, слово

Схожі матеріали