Знак оклику (!)

4347 НАЙГОЛОВНІШІ ПРАВИЛА ПУНКТУАЦІЇ

Знак оклику ставиться:

1. У кінці окличного речення:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
(Леся Українка).

Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (Тичина).

Примітка 1. Знак оклику завжди ставиться в кінці речень, що мають у своєму складі слова як, який, що (то) за, скільки тощо (з значенням експресії), але не є підрядними:

Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих але часом і недосяжних проектів! (Коцюбинський).

На небокраї яка краса огнів сія! (Сосюра).

Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (О. Гончар).

Примітка 2. Підвищена проти звичайної оклична інтонація передається двома або трьома знаками оклику:

Тельман говорить!
Слухайте, доли, слухайте, гори,
Слухай, Німеччино,
Тельман говорить!!!
(Тельнюк).

2. У кінці окличного називного речення:

Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (Цюпа).

3. Після однослівних і поширених звертань, що вимовляються з виразною окличною інтонацією:

Україно! Ти в славній борні не одна (Рильський).

Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка).

Народе мій! Твоє буття затяте
В моїй крові затято клекотить!..
(Драч).

4. Після вигуків, а також слів так і ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтонацією:

Ай! як тут гарно! (М. Коцюбинськнй).

Ой! Що це за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка).

Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (Довженко).

Мавка (спалахнула). Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка).

Ні! Недобре зробив батько, глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний).

Примітка 1. Знак оклику вживається в середині речення, щоб підкреслити ефективність певних слів:

І ворогам не розтоптати — ні!
Омитий кров’ю стяг наш трудівничий (Рильський).

Звичайно в таких випадках відповідні слова виділяються ще двома тире:

Примітка 2. Складна інтонація оклику — питання передається на письмі знаками ?! або !?:

Се ти, мій чарівниченьку?! (Леся Українка).
Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе!
(Шевченко).
Для чого ж тоді на Ельбі поклали ви круглі голови?!—
Кричить нам у вічі земля
(Б. Олійник).

5. У дужках у середині цитати або після неї для вияву ставлення (обурення, здивування, іронії тощо) автора до наведеного ним матеріалу:

На останньому пленумі ради СПУ [Спілки письменників України] були висловлені дві полярні сентенції. Один із промовців закликав колег «вирощувати курей» (!!), другий — «думати про вічність»(!?) (З газети).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

мова, НАЙГОЛОВНІШІ ПРАВИЛА ПУНКТУАЦІЇ, Українська, правопис 2007

Схожі матеріали