ІМЕННИК IIІ відміна. Однина

1528 ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ
Однина

1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення : вісті, галузі, любові, моці, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші.

Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи з суфіксом -ин(а): височина, глибочина, широчина.

2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.

3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:

а) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю.

б) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.

4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення : при вісті, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, у тіні.

5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення : вісте, любове, радосте, смерте.

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

правопис 2007, Іменник, IIІ відміна. Однина, Українська, ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІ, мова

Схожі матеріали