Голосні звуки складаються з чистого тону. В українській мові 6 голосних фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі притаманні чотири розрізнювальні (диферендійні) ознаки: чис­тий тон, ряд, піднесення, наголошеність чи ненаголошеність.

При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- при­голосні на стику твірної основи й суфікса можуть зазнавати різних змін.

У вимові зливаються в один звук такі приголосні, і це по­значається на письмі

Чергування звуків — закономірна заміна одного звука іншим у тому самому чи спорідненому слові.

При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного по­м'якшення) переходять у свистячі та шиплячі,

ноді при творенні або змінюванні слів виникає важ­кий для вимови збіг приголосних: підряд ідуть приголосні близького або подібного творення. Тоді, як правило, один з них випадає. Однак на письмі ця зміна позначається не завжди.

Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора раза довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.


М'який знак вживається для позначення м'якості приголосних.

М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли-небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться:

Основною ознакою приголосних звуків є шуми, які вини­кають унаслідок проходження видихуваного повпря через різні перепони, утворювані органами мовлення.

В українськіСонорні приголосні не мають кореляційних пар серед ін­ших приголосних. Лише дві сонорні фонеми мають відповідни­ки серед голосних: в — у, й — і. Тим часом дзвінкі й глухі^при­голосні творять кореляційні пари: б — п, д — т, д' — Y, дз — ц, дз' — ц', з — с, з' — с', дж — ч, ж — ш, ґ — к, г — х. Не має пари лише глухий ф ...

Основною ознакою приголосних звуків є шуми, які вини­кають унаслідок проходження видихуваного повпря через різні перепони, утворювані органами мовлення.

В українській мові є 32 приголосні фонеми

Коли виникає потреба позначити звучання слова, від­мінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транс­літерацію.

Транскрипція — спеціальна система письма, яку викорис­товують для точного запису звучання слів тієї чи іншої мови незалежно від її графічних та орфографічних норм. Є два ос­новні види транскрипції: фонетична й фонематична.

Презентація допомагає формувати в учнів уміння розрізняти поняття "ім’я”, "по батькові”, "прізвище”, писати з великої букви імена, по батькові, прізвища людей; ...

З якої букви (великої чи маленької) пишеться назва ...

Доброго дня. Підкажіть будь ласка слова як правильно розкладаються на склади в’янути [в|йа|ну]? до якого складу належить буква Й у слова йдучи [й|...

Презентація допомагає закріплювати навички правильної вимови слів зі звукосполученням [...

Дидактичний матеріал.

Презентація допомагає у формуванні в учнів навички писати з великої літери назви міст, сіл, ...

Форма букв, близька до сучасної, почала встановлюватися в XVII ст. Сучасний склад букв остаточно закріпився на початку XX ст.

...русский звук в слове cтул буква вулкан вухо думка душа румун сумкa дружба Е под ударением произносится как русский звук [э] ....земля [зэымльа] людина [льудына] в) Буква є обозначает или сочетание звуков [йэ] и читается как русское е в слове ель, или звук [э] после мягких согласных: ...

...також користувалися «римськими й грецькими буквами». «Черти й різи» теж могли бути і були своєрідними писемними знаками, але, мабуть, не дуже схожими на латинські чи грецькі букви, якими були написані тодішні християнські ...

Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, ...



« 1 2 3 4 ... 10 11 »