У сучасному українському алфавіті розрізняються малі й великі букви. Великі букви вперше з'явилися в XVI ст. і зго­дом стали регулярно використовуватися в оформленні тексту та написанні власних назв. В оформленні тексту велика буква вживається на початку певних його частин.

З великої букви пишеться перше слово в реченні, а також (не обов'язково) перше слово кожного рядка у віршах:

З виникненням звукового письма формується правопис (орфографія) — система загальноприйнятих правил, що виз­начають способи передавання мовлення на письмі.

Перший етап в історії українського правопису тривав від XI до XVI ст. Це, власне, був не український, а слов'янський правопис, започаткований творцями слов'янської азбуки. Його великою мірою підтримували в Україні вихідці з Болгарії, які працювали тут. У період від XIV до XVI ст. у бого­
службових текстах (частково й у світс...

Алфавіт (азбука, абетка) — сукупність усіх букв, уживаних у писемності якої-небудь мови й розміщених у певному порядку.        

Український алфавіт, як було вже сказано, сформувався на основі старослов'янського кири­личного письма. За свою більш ніж тисячолітню історію він

зазнав чималих змін. Форма букв, близька до сучасної, почала встановлюватися в XVII ст. Сучасний склад букв остаточно закріпився на початку XX ст.

Перші написи на території Ук­раїни збереглися від часів трипільської культури (IV—II) ти­сячоліття до н. є.). Ці написи були зроблені на глеках (на іншому матеріалі вони не збереглися б) і мали побутовий ха­рактер. Письмо, винайдене трипільцями (а вони, зважаючи на їхній високий рівень господарського й культурного роз­витку, не могли обходитися без письма), як вважають деякі вчені, поширилося на Середземномор'я й дісталося Греції, щоб потім у зміненому вигляді повернутися знову на береги ...

Мова і письмо з'явилися не вод­ночас. Звукова мова виникла, можливо, 2 млн. років тому. Письму ж не більше 6—7 тис. років.
Письмо — це система умовних лінійних (графічних) знаків для передавання тих чи інших елементів мови. Сама мова є зна­ковою системою відносно дійсності, а письмо — це знакова си­стема відносно звукової мови (отже, письмо — це знаки знаків).
Письмо як особливий засіб спілкування має надзвичайно велике значення в розвитку людини й суспільства. Воно:
дає змогу л...

Фонеми в мовленнєвому потоці ніколи не виступають у чистому вигляді. Вони, реалізуючись у звуках, так чи інакше взаємодіють одна з одною і внаслідок цього зазнають різних змін — виникають алофони (варіації й варіанти) або навіть чергування фонем.

Зміни у звучанні фонем зумовлюються нашими мовними органами. Переходячи від артикуляції одного звука до арти­куляції наступного, ми або не встигаємо перевести мовні орга­ни з одного положення в інше, або, навпаки, робимо це з ви­передженн...

Звуки і фонеми. Фізичних зву­ків, які використовує мова, є безліч. У цьому легко перекона­тися, вимовивши по-різному, наприклад, слово так — радісно або крізь зуби, протяжно або швидко, пискляво або басом і т. д.

но не звучало, ми завжди його сприймаємо як те саме слово, тобто розрізняємо в ньому три звукотипи т, а, к і ніколи не сплутуємо його з іншими словами: тук, тик; там, таз; мак, рак, лак, гак, бак.

Отже, безліч фізичних звуків, які чуємо від різних мовців, ми якимос...

Звуки в мовленні зливаються в один суцільний потік. Це особливо помітно, коли вперше слу­хаємо незнайому іноземну мову (про таку мову кажуть: джерготіння, белькотання). Проте шо довше вслухаємося, то почи­наємо помічати, що суцільний мовленнєвий потік розпадаєть­ся на окремі частини. При цьому спочатку виділяємо великі уривки, а потім дедалі менші і нарешті, коли освоїмо мову, відчуваємо в ній уже окремі звуки.

Органи мовлення. Вище звуки розглядалися як фізичне явище. Але звуки людської мови відрізняються від суто фізичних (звуків музичних інструмен­тів, брязкоту металу, шуму вітру тощо) насамперед тим, що їх свідомо творить людина за допомогою органів мовлення, тоб­то вони є фізіологічним явищем.

Природа не дала людині відповідного окремого органа для творення звуків мови — для цього в процесі еволюції пристосувалися органи дихання та органи приймання їжі.

Органи мовлення поді...

Фонетика як система матеріаль­них засобів мови — це набір звуків, наголосів й інтонацій. Фонетику в цьому розумінні слід відрізняти від фонетики — науки про звуки мови, як відрізняємо сам предмет від розмо­ви про нього.

Так само звуки мови не слід сплутувати з позначенням їх на письмі — буквами. Мова виникла й розвивалась у звуковій формі. Звуки ми промовляємо й чуємо. Первинна — звукова мова. А письмо, букви — це тільки далеко не точні умовні знаки для звуків мови.

ознак у фонетиці, граматиці й лексиці. Фонетичні риси Найхарактерніші фонет. риси говору: 1) відповідно до етимологічного [о] в новозакритих складах під наголосом виступають ...

...шо не відбивали особливостей української фонетики. Остаточно український алфавіт у його сучасному вигляді був закріплений у «Словарі української мови» Б. Грінченка (1907—1909). 1933 р.



« 1 2 3 4 5 6 »