Чому "лінь" і "гріх" є предикативними прислівниками, а не іменниками (вони ж відповідають на питання "хто? що?")?

6486
Тут, на сайті, як приклад предикативних прислівників наведено слова "гріх і "лінь". Чому "лінь" і "гріх" є предикативними прислівниками, а не іменниками (вони ж відповідають на питання "хто? що?")?


Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, ЛІНЬ, ГРІХ;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Однак: "лінь заполонила його", гріх його подолав" ( у метафоричному значенні, вони і є іменниками.
Якщо ви кажете: "лінь винна", "гріх це- важкий" - хіба вони не іменники?
Звичайно- "це (є)- гріх; просто, лінь- (є) йому" - вони предикативні ІМЕННИКИ, а не прислівники, не відповідають вони на запитання "як?". Це- нісенітниця. Хіба: "це - (як) гріх?" Ні! Якщо б це був предикативний прислівник, то казали б: "це- гріховНО", "йому- ліньКИ"! По-польськи: "скоїла хріх мислення, гріх творчої провокації" (Збіґнєв Гольдис). Як і в польській, - "гріх буде" (що буде?), а не- "як буде?! (https://dobryslownik.pl/slowo/grzech/15903/)
Слід ученим учитися. ІІП
Тільки користувачи можуть відповідати.