Крапки (...)
Крапки ставляться:
1. На позначення перерваності або недозакінченості мови:
Я тепер знаю... Але тоді, ви розумієте... Тоді я... я... І ще Аркадій... Ясно вам... Так... (Корнійчук).
Юнак розплющив очі: синь!
Літак... Димки... І височінь (П. Тичина).
Примітка. Крапки ставляться в середині речення при великій паузі, коли далі висловлюється щось несподіване:
Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху (Коцюбинський).
Це за такими, певно, здавна,
відколи зорі у Ковші,
все плаче й плаче Ярославна —
в Путивлі... в музиці... в душі (Л. Костенко).
2. На позначення уривчастості мови від хвилювання, зворушення й узагалі сильних переживань:
Я... я спокійніша... Ти не звертай уваги... так, трохи нерви... (Коцюбинський).
Плачеш?.. в груди б’єш, конаєш...
Я конаю, мати, й сам...
Ой... нащо ж... малу дитину
Доручала... ти... степам... (Олесь).
Примітка. У реченнях питальних і окличних у таких випадках ставиться знак питання або знак оклику та дві крапки вряд:
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!.. (Рильський).
Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб селяни?.. (Гордієнко).
3. На позначення пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або коли цитоване речення наводиться не до кінця:
Про цей переклад «Іліади» І. Франко сказав: «... се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (Кундзич).
Антиподом Чіпки є дрібний власник Грицько, що пнеться у великі господарі: «...до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда», хоч сам вийшов з бідноти (З наукової літератури).