Незакінчені речення

3389 Синтаксис і пунктуація

Незакінчені речення являють собою початкові фрагменти звичайних речень, що їх із тієї чи іншої причини мовець рап­том обірвав, не договоривши. Вони найчастіше трапляються в художньо-літературних, меншою мірою — у публіцистичних творах.

Перерваність речення на письмі позначають трьома крап­ками, а у вимові — своєрідною паузою.

Незакінчені речення використовуються зі стилістичною метою.

Вони виконують різні функції, зокрема:

а) передають внутрішній стан мовця (його схвильованість, збентеження, тривогу, нерішучість чи, навпаки, радість,

б)  захоплення, рішучість тощо): — Я не Ганна, не наймичка, я... — та й оніміла (Т. Шевченко). — Чудесна книга... Яка книга!!Хто ж... Хто ж написав оцю дивну, оцю чудесну книгу?(І. Багряний);

б)  відтворюють певні екстремальні умови, у яких відбувається мовлення: — Прощай, сину. Нехай тебе доля боронить від лихого. Хай... — раптом Дмитрові перехопило дух, він
вже не міг дивитись на бліде обличчя сина (М. Стельмах). — Я тебе не застрілив би, бо... А мене... А мене ти пристрелиш!.. Мусиш! Мусиш!.. — розхвилювався та й забився в нападі пекельного, нестерпного болю (І. Багряний);

в) дозволяють ухилитися від прямої відповіді, уникнути неприємних слів і таким чином нерідко надають багатозначності висловлюванню: — Ну, якби не стримався! — пригрозив старшина. — Я б тобі... (О. Гончар). — А чи дивились ви, чи є в неї... теє... — Що таке теє? — визві­рилась на нього ображена жінка. — Ну, що теє... звісно, без чого відьма не буває... хвіст (М. Коцюбинський). Ось він [рід]... підіймав чарки й келихи й виголошував незграбні, але гарячі, з самого серця, слова, п 'ючи «за щастя, за долю» новонародженої й за... Але цього останнього «за» ніхто не хотів вимовляти вголос, бо вислів найкращих побажань тут був би пригадуванням найгіршого (1. Багряний);

 г) як риторичний прийом, дають змогу сконцентрувати увагу читача або слухача на якійсь важливій деталі, про­блемі: Така дія, як ця, що відбувається тут, могла відбу­ватися й відбувалася скрізь, на будь-якій точці земної кулі року болючого 1943-го, але...

І тут приходить знамените «але» — «але» як виняток з правила.

Але в дійсності, в усій своїй трагічній повноті й специ­фічності така дія могла відбуватися й відбувалася лише на певній території й лише на тлі надзвичайної епопеї певного народу (може, навіть як вивершення тієї епопеї) (1. Багряний).

Від неповних речень незакінчені речення відрізняються тим, що в них, на відміну від перших, важко або й неможливо встановити, що конкретно випущено. Це висловлювання, які з певних причин не стали повнозначними реченнями, але і в цьому випадку вони привертають увагу читача до певних явищ, натякають на щось, передають напругу конкретного мовлення.

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

прості реченя, мова, речення, синтаксис, пунктуація

Схожі матеріали