Позначення голосних в інших слов'янських власних назвах

2382 Фонетика і Письмо
У південнослов'янських власних назвах (болгарська, маке­донська, сербська, хорватська, словенська мови) буква и (ла­тиницею — і) передається через и: Величков, Єлин-Пелин, Фи-липов, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Зрин-ський, Селишкар, Левстик.

У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) буква у (латиницею) передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.

Буква і в західнослов'янських власних назвах передається:

а) через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иц-, -ич-:
Пшибишевський, Гощинський, Жижка, Тренчин, Масарик, Конопницька, їлемницький, Сладкович, Івашкевич;

б) через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава.

У південнослов'янських і західнослов'янських власних на­звах буква є (у тому числі польське буквосполучення іе та чеська буква і) передається через є: Бошев, Каравелов, Недич, Скерлич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Сераков-ський, Седлачек, Чапек, Гвездослав.

Польське буквосполучення іо передається:

а) через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський;

б) через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньалє

Білоруські власні назви передаються за традицією наблі жено до української вимови: Короткевич, Богданович, Панчен ко, Журавський; але близько до білоруського звучання: Коле Бядуля, Самуйльонок.


Якщо щось незрозуміло, запитай. Але з початку зареєструйся

букви, фонетика, голосні, письмо, мова

Близьки матеріали