Незапозичена лексика

6239 Лексика
Лексика української мови формувалася протягом тися­чоліть. Сучасна лексика української мови складається з пиш» мих, незапозичених слів, створених нашими предками, і слів, запозичених у різні періоди з інших мов.

Основну частину лексики української мови становлять не-запозичені українські слова. їх у мові приблизно 90 відсотків. До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські сло­ва, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.); праслов'янські слова, спільні для всіх або більшості слов'янських мов; і власне українські слова, утворені безпосе­редньо тією частиною слов'янської людності, яка сформувала українську націю.

Спільноіндоєвропейська мова, як вважає більшість мовознавців, існувала в V—IV тисячоліттях до н. є. на півдні сучасної України. Звідси носії цієї мови, точніше — її діалектів, поступово розселялися по Європі, Кав­казу, Індійському півострові, Середземномор'ї. Тепер, як уже зазначалося, індоєвропейськими мовами розмовляє майже по­ловина людства. Індоєвропейська сім'я мов охоплює 10 мов­них груп: германську (11 живих мов), романську (10 мов), слов'янську (ІЗ мов), балтійську (литовська й латиська мови), індійську, іранську, кельтську, грецьку, албанську, вір­менську.

З тих прадавніх часів українська мова успадкувала кілька сотень назв життєво важливих предметів і явищ, зокрема:

а) назви людей за спорідненістю та іншими ознаками: ма­ти, батько, син, дочка, брат, сестра, зять, свекор, ятрів- ка, дівер, гість тощо; наприклад:  мати {матері) — санскр. mata (matar-), лат. mater, грец. meter, нім. Mutter, англ. mother, вірм. mair, лит. motina; брат — санскр. bhrata,

лат. /rater, грец. phrater «член фратрії», нім. Bruder, англ. brother, вірм. elbair, лит. brataritis; сестра — санскр. svasar-, лат. soror, нім. Schwester, англ. jwter, лит. sesuo (sesers); гість (гостя) — лат. hostis «чужоземець», нім. Gast, англ. gwetf;

б)   назви частин тіла: око, брова, вухо, ніс, зуб, серце, череп, ясна, язик, груди, лікоть, коліно, волосся, кров тощо; наприк­
лад: серце — санскр. hardi, лат. cor {cordis), грец. kardia, нім. Herz, англ. heart, вірм. мг/, лит. Sirdis; око —
санскр. лат. oculus, грец. oase, нім. Auge, англ. eye, вірм. яАл, лит. akis; ніс (носа) — санскр. nose, лат. nasus,
нім. Afase, англ. логе, лит. ло-sw, норв. nos «морда»;

в) назви тварин і продуктів тваринного походження: звір, вівця, корова, свиня, порося, вовк, вивірка, їжак, жура­
вель, гуска, орел, оса, муха, мурашка, м ясо, молоко, яйце, вовна тощо; наприклад: вовк — санскр. vrkas, грец. fykos,
нім. Wolf, англ. wolf, лит. vilkas, алб. ulk; гуска (гуси) — санскр. hamsi, лат. anser, нім. Gam, англ. goose, лит. iansis,
ірл. geis; муха — лат. musca, грец, вірм. /яйл «комар», лит. musia; молоко — лат. lac, нім. М/сл, англ. milk;

г)  назви рослин та їхніх частин: дерево, береза, верба, ясен, осика, черемха, вишня, дуб, жолудь, кора, сук, зерно,
солома, полова, мох, льон тощо; наприклад: дерево —санскр. daru, нім. Теег «живиця», англ. tree, лит. derva
«живиця»; береза — санскр. bhwjah, лат. fiwcinus, нім. Birke, англ. birch, лит. bertas; льон — лат. linum, грец. linon,
нім. Lein, лит. /was, ірл.

г)  назви предметів і явиш природи: сонце, місяць, небо, день, ніч, вечір, зима, вогонь, вода, вітер, дим, роса, сніг,
море тощо; наприклад: сонце — санскр. suvar, лат. sol, нім. Sonne, англ. sun, лит. яш/е; w« (ночі) — санскр. лд,
лат. пох, грец. », нім. Nacht, англ. л/, лит. naktis; море — санскр. maryada «берег моря», лат. таге, нім. англ. marsh «болото», лит. marios, ірл. тиіг;

д)  назви житла, господарських знарядь, продуктів: дім, двері, віз, колесо, вісь, двір, сіль тощо; наприклад: двері —
санскр. dvaram «ворота», лат. fores, грец. thyra, нім. Тйг, англ. fifoor, лит. durys; вісь (осі) — санскр. aksas, лат. axis,
грец. я&ш, нім. Achse, англ. ахіу, лит., сіль — лат. да/, грец. hals, нім. англ. salt, лит. solymas «розсіл»;

 обумовити («зробити застереження») тощо.  

є) назви дій, станів, процесів: іти, везти, текти, стояти, сидіти, спати, пекти, варити, місити, молоти, орати, кувати, тесати, їсти, пити, знати, дати, жити, вмерти тощо; наприклад: брати — санскр. bhrati «нести», лат. fem «несу», нім. bringen «приносити», англ. bring «приносити», вірм. etbair, лит. berti «сипати»; їсти (їдять) — санскр. admi, лат. edo, грец. edo, нім. essen, англ. eat, вірм. utem, лит. esti; орати — лат. arare, грец. ато, лит. arti, гот. arjan;

є) назви ознак, якостей: довгий, короткий, малий, вузький, гострий, білий, світлий, блідий, темний, сірий, сивий, ру­
дий, жовтий, зелений, новий тощо; наприклад: короткий — лат. curtus «укорочений», нім. kurz, англ. short,
лит. kirsti «рубати»; гострий — санскр. acris «лезо», лат. асег, нім. scharf, англ. sharp, вірм. aseln, лит. aStrus; новий —
санскр. navas, лат. novus, грец. neos, нім. пей, англ. new, вірм. nor, лит. naujas; рудий — санскр. rudhira «червоний», лат. ruber «червоний», грец. erythros «червоний», нім. rot «червоний», англ. red «червоний», лит. rudas;

   ж) назви чисел: один, два, три, чотири, п 'ять, шість, сім, вісім, десять, сто, тисяча; наприклад: три — санскр. trayas, лат. tres, грец. trejs, нім. drei, англ. three, вірм. erek, лит. trys, ірл. tri; десять — санскр. dasa, лат. decem, грец. deca, нім. zehn, англ. ten, лит. desimt; сто — санскр. satam, лат. centum, грец. hekaton, лит. simtas.

В українській мові, крім того, виділяється досить помітний прошарок давньої (приблизно з 111 тисячоліття до н. є.) лекси­ки, спільної тільки з литовською та латиською мовами: голо­ва, рука, нога, долоня, доля, дух, сморід, корова, теля, зозуля, озеро, лід, юний, солодкий, глухий, кривий, сердитий тощо; на­приклад: голова — лит. gab/a, латиськ. galva; рука — лит. ranka, латиськ. ruoka; озеро — лит. ezeras, латиськ. ezers; солодкий — лит. saldus, латиськ. salds.

Праслов'янський період розвит­ку української лексики тривав приблизно від початку 11 тися­чоліття до н. є. і до VI ст. н. є. У той час виникло багато слів, які стали спільним надбанням усіх слов'янських мов. Для тво­рення нових слів використовувалися переважно наявні вже індоєвропейські корені. Таких слів в українській мові на­лічується близько двох тисяч. Це зокрема:

а) назви людей за спорідненістю та іншими ознаками: чоловік, сват, невістка, вітчим, мачуха, пасерб, внук, вівчар,
ткач, сторож;

б)  назви частин тіла: тіло, чоло, губа, рот, гортань, стегно, шия, в язи, палець, пазур;

в) назви тварин: віл, ведмідь, кінь, пес, змія, птах, соловей, окунь, плітка, комар, жук;

г) назви рослин: пшениця, трава, будяк, лопух, кропива, лобода, ягода, малина, суниця, ожина, ліщина, гай, печери­
ця, сморж:;

ґ) назви предметів і явиш природи: іскра, буря, вихор, потік, струмінь, острів, рілля, долина;

д) назви будівель, господарських знарядь: кузня, кошара, обора, стайня, вікно, піч, пліт, борона, вила, відро, ніж:,
шило, клин, молот, мітла, невід, пряжа, кросна;

є) назви предметів харчування: страва, сало, пиріг, масло, лій, коровай, кисіль, каша, сир, сметана, пиво, мука, борошно, тісто;

є) назви абстрактних понять: диво, відвага, лад, ласка, прав­да, кривда, гнів, радість, користь, пам ять, дума, честь, горе, блуд, гріх, стид, кара;

з) назви дій: блукати, варити, гнити, гоїти, киснути, молотити, молоти, писати, читати;

ж) назви різних ознак: розумний, мудрий, гідний, хитрий, сліпий, здоровий, гіркий, кислий, солодкий, дурний тошо.

Водночас відбувалися запозичення з інших індоєвропей­ських мов. Так, із германських мов у праслов'янську потра­пили такі слова, як князь, король, церква, стодола, колодязь, якір, дошка, скло, віск, блюдо, короп, оселедець, гріш; із кельтських — ліки, тин, брага, лютий; із латинської — вино, котел, млин, лев, осел, капуста, поганий; із грецької — корабель, левада, вишня, мак.

Праслов'янські новотвори тепер сприймаються переважно як непохідні, хоча колись вони були утворені від індоєвро­пейських коренів за допомогою різних суфіксів та префіксів: сонце, серце (обидва слова утворені за допомогою суфікса -ц-), швець (колись у цих словах виділявся суфікс -ець), куз­ня (слово утворене за допомогою суфікса -зн'-), вікно (до основи слова око було додано суфікс -н-), пам'ять (до цього слова було додано префікс па-), правда, кривда (обидва слова мають давній суфікс -д-).

Кількісно найбільший і найріз­номанітніший шар питомої української лексики становлять слова, які почали виникати ще в процесі формування тих діа­лектів, шо лягли в основу української мови, і творення яких не припиняється й досі, тобто власне українські слова. Біль­шість цих слів виникла й виникає на лексичному матеріалі, успадкованому від спільноіндоєвропейської та праслов'янсь­кої мов, а також давно засвоєних запозичень. Ці слова пере­важно похідні. Вони стосуються всіх сфер життя, наприклад:

а) суспільно-політична лексика: громада, громадянин, володар, власність, промовець, працівник, гурток, осередок,
ланка, справочинство, самодіяльний;

б)  назви будівель та їхніх частин: будинок, приміщення, підлога, поміст, одвірок, віконниця, горниця, покуття, присінок, корівник, пташарня, садиба, хвіртка, причілок, підмурівок;

в) назви страв і напоїв: борщ, вареники, голубці, локшина, галушки, лемішка, холодець, затірка, мйчанка, млинці,
корж, бублик, пампушки, деруни, узвар, куліш, вергуни, січеники, крученики, завиванець;

г)  назви одягу і взуття: штани, спідниця, сорочка, запаска, хустка, стрічка, намисто, капелюх, бриль, чобіт, черевик, сап'янці;

Г) назви предметів побуту: рядно, скатерка, рушник, мішок, кошик, коромисло, коцюба, віжки, оброть;

д) сільськогосподарська лексика: урожай, скирта, ярина, озимина, сіножать, жниварка, молотарка, сівалка, віялка, олійниця, цукроварня, оранка, зажинки, обжинки,  рільництво, тваринництво, хлібороб, сіяч, тваринник, па­січник, смородина, порічки, суниця, полуниця, гречка;

є) абстрактна й наукова лексика: мрія, поступ, довір 'я, освіта, виховання, промисловість, підприємство, кисень, водень, підручник, іспит.

Серед власне українських слів є чимало прислівників: зо­палу, навпростець, осторонь, заздалегідь, навперейми, зрештою,

наодинці, вранці, влітку, взимку, праворуч, нашвидкуруч, обіруч, мимохідь, торік, споконвіку. Тільки в українській мові є прий­менники біля, від, посеред, між, задля, коло, щодо; сполучники та, бо, чи, аби, або, проте, зате, якщо, якби, наче, мов, ніби, ніж, дарма що, незважаючи на те що; частки хай, невже, хіба, майже, навіть.
Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

лексика, письмо, мова, слово

Схожі матеріали