Чергування приголосних
33396
Фонетика і Письмо
Чергування звуків — закономірна заміна одного звука іншим у тому самому чи спорідненому слові.
При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного пом'якшення) переходять у свистячі та шиплячі, а саме:
г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,
к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;
х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — рушити, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,
ґ — дз — дж: ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі — Ґриджин.
Проте внаслідок дисиміляції (розподібнення) звуків замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний «бідолашний» (від серце, але: сердечний «серцевий, ширий і т. п.»). В інших подібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: мо-у лочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.
У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме:
д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджуватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);
зд — ждж: їздити — їжджу
т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;
ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.
В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.
У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.
Усі чергування приголосних позначаються на письмі відповідними буквами.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного пом'якшення) переходять у свистячі та шиплячі, а саме:
г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,
к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;
х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — рушити, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,
ґ — дз — дж: ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі — Ґриджин.
Проте внаслідок дисиміляції (розподібнення) звуків замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний «бідолашний» (від серце, але: сердечний «серцевий, ширий і т. п.»). В інших подібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: мо-у лочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.
У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме:
д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджуватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);
зд — ждж: їздити — їжджу
т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;
ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.
В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.
У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.
Усі чергування приголосних позначаються на письмі відповідними буквами.
Схожі матеріали