Вставлені слова і речення

5997 Синтаксис і пунктуація

Вставлені слова і речення суттєво відрізняються від встав­них слів і речень як своїм значенням, так і своєю інтонацією в усній мові, а також уживанням при них розділових знаків на письмі.

Вставлені слова і речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним. Найчастіше вони являють собою пояснення, доповнення, уточнення до основного повідомлення, як, наприклад, у реченнях Шлях роз­тинає село навпіл і попід старезними в три обхвати вербами (в їхніх дуплах, що починалися від землі, ховалися в негоду зако­хані) пнеться на Беєву гору (Григір Тютюнник). 1475року Кафа (Феодосія) впала під ударом турків і татар (Остап Вишня). Іноді це можуть бути різні асоціативні згадки, принагідні зау­важення, оцінки певних явищ, як у реченнях Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (Л. Глібов). Далеко-да­леко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки (Б. Олійник).

Щодо будови, то вставлені слова й речення надзвичайно Різноманітні. Ними виступають окремі слова: / коли повз мене біжать (крос), коли я дивлюсь на футбол, на легкоатлетів — я Захоплююсь! (Остап Вишня); а часом — відразу кілька речень, навіть пряма мова: Григорій умів слухати, цінував почуте Ти тільки послухай. Цей народ геніальний!») та й сам під на­стрій не проти був розіграти когось, як і його дядьки (Григір Тютюнник).

Як правило, вставлені слова й речення вводяться без сполучників. Але іноді для введення їх у речення використову­ються і сполучники: Це, звичайно, була страшенно наївна філо­софія, бо я тоді знайома була (і то поверхово) тільки з Платоном (М. Хвильовий). Часом вони мають форму підрядних ре­чень: Як дивитися з Максаків (коли льон цвіте за Десною), то синя хмара гойдається у полях (С. Колесник).

Залежно від того, як вставлені слова й речення вимовля­ються, вони виділяються з обох боків комами, тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту речення і від волі автора. У кінці вставленого речення може також стояти знак питання або знак оклику.

Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами: Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі (В. Дрозд). Такі вставлені речення вводяться переважно за допомогою сполучника а.

Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвище­ним тоном, то вони виділяються з обох боків тире: Климко став навколішки, припав до води — холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски (Григір Тютюнник).

Найчастіше вставлені слова й речення вимовляються пони­женим тоном. Тоді вони виділяються дужками, іноді — комами з тире: І мені (та й вам, шановний!) буде жаль (і тужно, і жах­но) розлучатися з сим світом (Б. Олійник). Але ось зі скреготом і брязкотом у двір, — якщо те, що залишилося, можна назвати двором, — заїжджають два бульдозери (О. Довженко).

Якщо такі слова чи речення вставляють у цитований текст, то їх беруть у квадратні дужки: Хоча десь має рацію і Євген Маланюк, коли пише: «Ані Юрій Липа, ані Максим Грива, ані Оксана Лятуринська (пластик, емальєр!), ані з молодих — Олег Ольжич чи Микола Чирський — «уродженими» не були, як і Мосендз [йдеться про письменників «празької школи». — П. I.J. Всі вони пішли в літературу тільки тому, що серед безвихідності — то був, може, єдиний вихід для ведення перерваної війни» (П. Іванишин).

Вставлені слова й речення стоять звичайно в середині речення. Але буває, що їх виносять і за його межі: Був добрий лад — ми бачили — між ними, що варте, як відомо, похвали. (Реченнями премудрими такими хоч путь до пекла або врай стели!) (М.Рильський). У такому разі крапку в кінці речення слід ставити не після закриваючої дужки, а перед нею: Що таке епоха Реформації? (Боже мій, знову підготовча група.) Це перш за все, як говорить та ж таки елементарна політграмота, — перший удар по католицизму (М. Хвильовий). Так само в ремарках у драматичних творах: Іван (прокинувся). Хто це по хаті ходить? (Засвічує свічку.) Це ти, Микито?(М. Кропивницький).

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але зпочатку зареєструйся

пунктуація, вставлені слова, речення, мова, синтаксис

Схожі матеріали