ГРУПИ ПРИГОЛОСНИХ ІЗ ГОЛОСНИМИ
Апостроф у чужих словах . Апостроф у чужих словах пишеться:
1. Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, р, ж, ч, ш перед йотованими голосними: мар’я́ж, суб’є́кт, об’є́кт, Барб’є́, Жюр’є́н де ля Ґрав’є́р, К’ю, Руж’є́, Клов’є́, В’єн, П’ємо́нт, Б’юкенен і т. ін. (але не після н, д, т, л, з, с, ц ). Перед йотованим о апостроф, розуміється, не ставиться: Бйонде́лло і т. ін.
2. У таких власних іменнях, як: д’Алямбе́р, д’Анну́нціо, д’Ако́ста, О’Конне́ль, О’Коннор і т. ін.
НЬЙО, НЬЯ, ЛЬЄ і т. ін. у чужих словах . Після н, д, т, л, з, с, ц у чужих словах ставимо ь перед йотованими голосними в таких випадках, як: бульйо́н, мільйо́н, компаньйо́н, павільйо́н, медальйо́н, мілья́рд, конья́к, віньє́та, алья́нс, марсельє́за, рельє́ф, імбро́льйо, пеньюа́р, адьюта́нт, адью́нкт, коньюнкту́ра, Тальйо́ні, Севіньє́, Тьєр, Валья́н, Ґарньє́, Вальядолі́д, Тардьє́, Севі́лья, Мольє́р, Ґотьє́, Колі́ньї, Лявуазьє́, Жюсьє́ й ін. Також: акомпаньюва́ти.
Дифтонг au, ou, eu . Дифтонг au й ou передаємо через ав (яв) і ов: Авґуст, Австрія, авдито́рія, авдіє́нція, авто́граф, аргона́вт, гавптва́хта, ґля́вберова сіль, льока́вт, бра́внінґ, павпери́зм, равт, фа́вна, Фавст (не Фауст), Га́вптман, Павлі, Павльсон, Штравс, Макс Нордав, Австерліц, Гавф, Ґавс, Кавтський, Бічер-Стов, Бернард Шов і т. ін.
Але звичайно Aye, Ауербах, Бayер, Шопенгауер, Ґебауер, Toyер, Coyер і т. ін.
Дифтонг eu передаємо через ев: неврастені́я, невроло́гія, невтра́льний, невтраліте́т і т. ін., але нім. eu через ой: Нойман (Neumann), Ойтінґ (Euting) і т. iн., також Фоєрбах (Feuerbach).
Німецьке ei . Німецький (і голяндський) дифтонг ei в нових запозиченнях передаємо через ай, після л — яй (а не ей): Айнштайн, Айхенвальд, Вайнгольд, Гайне, ляйбґва́рдія, ляйтмоти́в, Ляйбніц, Ляйпціґ, Швайцарія, Штайнталь, Шляйхер, Фан Вайк, Фан Дайк, Райн, райнвайн, портва́йн і т. ін.
Французьке -eur, -aire тощо . Французькі наростки -eur, -aire в іменниках чоловічого роду передаємо через -ер: акціоне́р, антрепрене́р, ґуверне́р, контроле́р, мароде́р, місіоне́р, монте́р, парляменте́р, партне́р, режисе́р, резоне́р і т. ін.
Так само: офіце́р, інжене́р, але дезерти́р, каси́р, команди́р, кіраси́р.
У згоді з латинською (а не французькою) мовою пишемо: акто́р, до́ктор, інстру́ктор, репети́тор і т. ін. (як також секрета́р, нота́р тощо).
Закінчення -ТР, -ДР і –ТЕР, -ДЕР . У закінченнях чужих новозапозичених слів пишемо -тр, -др: арео́метр, баро́метр, гігро́метр, гекса́метр, дія́метр, динамо́метр, термо́метр, реє́стр, семе́стр, секве́стр, теа́тр, центр, пюпі́тр, і т. ін., хоч подекуди (головним чином у старіших запозиченнях) і -тер, -дер: Олекса́ндер, бурмі́стер, маґі́стер, міні́стер, цилі́ндер і деякі інші.
Г перед голосними у початку слова. У початку перед, голосними в чужих словах звичайно заховуємо придихове г: га́рфа (частіше а́рфа), Гелла́да, гісте́рія, гістери́чний, гомо́нім, гієроглі́ф, гіпохо́ндрія, готе́ль, гу́мор, гело́ти, гагіогра́фія, галяба́рда, гебра́їка, галло́, Ганніба́ль, Гамілька́р, Гадрія́н (рим. імпер.).
Але: істо́рія, анга́р, ома́р.