ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ЗБІГОВІ ЇХ
Приголосні звуки, зустрічаючись у середині слова з іншими приголосними, іноді так чи інак змінюються. Часом ці зміни відбиваються й на письмі, іноді ж тільки в вимові.
Зміни приголосних перед Ч 1. Перед ч у вимові й на письмі змінюються:
а) к, ц на ч, напр.: ту́рок — туре́цький — Туре́ччина, коза́ччина, гайдама́ччина, чума́ччина, ні́мець — німе́цький — Німе́ччина, Хмельни́ччина, кріпа́ччина і т. ін.;
б) х, с на ш (пишемо щ): воло́х — воло́ський — Воло́щина, Русь — ру́ський*) —ру́щина, ру́щити, ко́лесо — коліща́, пісо́к — піщи́на, піщуга, піща́ний, ліс — ліщи́на, Полі́сся — поліщу́к, ми́ска — мищи́на, ща́стя, щасли́вий, наща́док т. ін.;
в) г, з на ж, напр.: Водола́га (село) — водола́зький — Водолажченко, показа́ти — пока́жчик, бря́зкати — бряжча́ти, дзи́зкати — дзижча́ти
Інші приголосні перед ч на письмі зберігаються: Шведчина, бра́тчик, квітча́стий, ті́тчин, неві́стчин, тчу (тка́ти) і т. ін.
Увага. У прізвищах від власних імен на -ська, -зька, -сько, -зько перед закінченням -ченко, чук... сь і зь змінюються так, як і с, з: Ва́ська — Ващенко, Ва́щин, Они́ська—Онищенко, Онищук, Кузько́ — Кужченко і т. ін. Про такі прізвища, ж Радько́ — Радченко і т. ін.
Про присвійні прикметники, як Пара́ска — Пара́счин, Ва́ська — Ва́сьчин і т. ін.
Зміна приголосних перед -СТВО, -СЬКИЙ 2. Перед наростками -ство й -ський деякі приголосні змінюються; змінюючи й сами наростки:
а) к, ч, ць +-ство, -ський зливаються в -цтво, -цький, напр.: коза́к — коза́цтво, коза́цький, грек — гре́цький, ткач — тка́цтво, тка́цький, молоде́ць — молоде́цтво, молоде́цький, Га́дяче — Га́дяцький, Га́лич — Га́лицький, Прилу́ка — Прилу́цький, Кролеве́ць — Кролеве́цький і т. ін.;
б) х, ш, с + -ство, -ський зливаються в -ство, -ський, напр.: птах — пта́ство, воло́х — воло́ський, чех — че́ський,
*) А росі́йський від Росі́я.
това́риш — товари́ський, наш — на́ський, ру́ський, пе́рський, полі́ський, підля́ський (від Підля́шшя), лях — ля́ський і т. ін.
в) г, ж, з + -ство, -ський, зливаються в -зтво, -зький, напр.: убо́гий — убо́зтво, Пра́га — пра́зький, Ри́га — ри́зький, поро́ги — запорі́зький, Пари́ж — пари́зький, кирги́з — кирги́зький, Кавка́з — кавка́зький, францу́з — францу́зький.
У рідко вживаних чужоземних словах, переважно географічних назвах, приголосні х, ш, г, ж не змінюються: Цю́ріхський, аде́хський, ша́хський.
Інші приголосні перед наростками -ство, -ський на письмі зберігаються: бра́тство, бра́тський, сирі́тство, сирі́тський, студе́нтський, інтенда́нтський, президе́нтський, аґе́нтство, інтеліґе́нтський, маркси́стський, фаши́стський, людський, городськи́й, шве́дський, ба́бський і т. ін.
Про ь у таких, як село́ — сі́льськи́й, кінь — кі́нський і т. ін., див.
2-й ступінь прикметн. 3. У 2-му ступені прикметників (прислівників), коли до пня додається наросток -ший (-ше, -ша), то з + ший змінюється в -жчий, а с + ший у -щий: низьки́й — ни́жчий, вузьки́й— ву́жчий, кра́сний — кра́щий, висо́кий — ви́щий і т. ін.
Усі інші приголосні перед -ший на письмі зберігаються: соло́дший, шви́дший, коро́тший, то́нший, м’я́кший і т. ін.
Так само в дієсловах: ву́жчати, кра́щати, м’я́кшати, бага́тшати і т. ін. та в віддієслівних іменниках, коли вони походять від дієслів із пнями 2 ступ. прикметн.: збі́льшення (збільши́ти), погі́ршення (погірши́ти), зме́ншення (зменши́ти), пом’я́кшення (пом’якши́ти) і т. ін., але подо́вження (подо́вжити), скоро́чення (скороти́ти), погли́блення (поглиби́ти), здеше́влення (здешеви́ти) і т. ін.
ЧН — ШН 4. Перед н треба писати ч, коли воно походить із к, ч, ц: безпе́чний (безпе́ка), сагайда́чний (сагайда́к), вдя́чний, зру́чний, ві́чний, нао́чний, пшени́чний, безконе́чний, мі́сячний, помічни́к, помічни́й, я́чний, око́ли́чний (від око́лиця) і т. ін.
Але: рушни́к, рушни́ця, міро́шник, со́яшник, яє́шня, серде́шний, а також у всіх прислівникових прикметниках: вра́нці — вра́нішній, торі́шній (торішня́к), туте́шній (як коли́шній, око́лишній, тамте́шній і т. ін.) —
Ж, Ч, Ш, Т перед Ц 5. Приголосні ж, ч, ш, т перед ц у вимові змінюються, але на письмі зберігаються: запоро́жець — запоро́жці, кни́жці, ді́жці, дочка́ — дочці́, у соро́чці, ю́шка — ю́шці, кві́тка — кві́тці, бра́тця, отця́, пелю́стці, долітце́ і т. ін.
Щодо правопису таких, як редьці — грудці, Гальці — галці і т. ін., то див.
-ЖСЯ, -ЧСЯ, -ШСЯ, -ТЬСЯ в дієсловах 6. У дієсловах частка -ся хоч і впливає на вимову попередніх ж, ч, ш, щ і ть, але на письмі вони зберігаються: маж — ма́жся, моро́ч — моро́чся, морщ — мо́рщся, рут — ру́шся, бере́ш — бере́шся, спить — спи́ться, беру́ть — беру́ться і т. ін.
Глухі перед дзвінкими й дзвінкі перед глухими 7. Корінні глухі приголосні перед дзвінкими на письмі зберігаються, хоч у вимові звичайно переходять у дзвінкі: боротьба́ (бо боро́ти), молотьба́ (бо молоти́ти), про́сьба (бо проси́ти), вели́кдень, отже і т. ін.
Так само й дзвінкі перед глухими зберігаються на письмі: ні́гті (бо ні́готь), кі́гті, дігтя́р, легки́й, вогки́й, надхну́ти, надхне́нний (пор. надиха́ти), зідхну́ти, зідха́ння, же́рдка (пop. жерди́на).