ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ
Довгі приголосні звуки віддаються на письмі двома літерами. Подвоєні приголосні пишуться в таких випадках:
Подвоєння при збігові 1. При збігові однакових приголосних у слові, як от:
а) приросток + корінь слова, напр.: обби́ти, відда́ти, зза́ду, роззя́вити, завва́жити (інше значіння зава́жити), завви́шки і т. ін.
Увага. Не слід писати подвоєних приголосних у таких словах, як ото́й; оце́й, оту́т, ота́к, ота́м, отепе́р, отоді́ тощо. Інакше значіння мають сполучення от той, от цей, от тут, от так і т. ін.;
б) корінь (пень) + закінчення, напр.: ні́сся, тря́сся, ознайо́ммо і т. ін.
в) корінь (пень) на н + наросток -ний (-ник, -ниця), -ній: сон — со́нний, ра́нок (ра́но) — ра́нній, о́сінь — осі́нній, причи́на — причи́нний, впини́ти — невпи́нний, вина́ — безви́нний (безви́нність, пови́нність), годи́нник, кі́нний, ви́нниця, башта́нник, старови́нний, письме́нний (старий пень письмен-) і т. ін.;
г) у наросткові -е́нний для збільшених прикметників: здорове́нний, силе́нний, числе́нний, старе́нний, давне́ннийі т. ін., а також.із аналогії в деяких прикметниках, що походять із дієприкметників і визначають можливість чи неможливість дії, висловленої відповідним дієсловом: незліче́нний, незчисле́нний, нескінче́нний, незміре́нний, невблага́нний, несказа́нний, недозволе́нний, спасе́нний та ін.
Увага. У дієприкметниках же ніколи не пишеться подвоєне н: зро́блений, спе́чений, зва́рений, запро́ханий, ви́струганий, поо́раний, ска́заний, заборго́ваний (заборго́ваність) і т. ін., як і в прикметниках на -е́ний з відповідних (з іншим наголосом) дієприкметників: пече́ний (пор. дієприкм. пе́чений), варе́ний, свяче́ний, хрище́ний, скаже́ний, торопле́ний, навіже́ний, отже й варе́ник, му́ченик, крише́ник і т. ін. (пор. водяни́й — водяни́к, греча́ний — греча́ник і т. ін.).
Отже треба розрізняти такі словотвори, як неприпи́нний — неприпи́нений, заборо́нний — заборо́нений і т. ін.
ґ) в окремих словах, як ссати, ввесь, овва, Ганна, па́нна, ма́нна, ва́нна, бо́нна (бон — квиток), ві́лла.
Нове подвоєння 2. На місці старих неподвоєних, коли за ними колись був ü + йотований голосний:
а) життя́, смі́ття́, Поді́лля, насі́ння, зна́ння, ході́ння, бобови́ння, воло́сся, Поро́сся (річка Рось), безла́ддя, безуря́ддя, галу́ззя, моту́ззя, збі́жжя, роздорі́жжя, підда́шшя, обли́ччя, війя́ (= віййа), лушпа́йя і т. ін.;
б) суддя́, Ілля́, бра́ття, стаття́, але свиня́, ігу́меня, попадя́, кутя́.
Примітка. При відмінюванні таких слів подвоєння залишається перед голосними: життю́, в житті́, життя́м і т. ін., як також і в таких словотворах, як життє́вий (або життьови́й), життє́пис, гілля́стий і т. ін.
в) мі́ддю, ма́ззю, сі́ллю, ті́нню, по́статтю, ні́ччю, ро́зкішшю, ві́ссю, мі́ццю і т. ін.;
г) іллє́, іллю́, наллю́, лля́ти, налля́в...
Про такі, як Туре́ччина, Німе́ччина, див.
Увага 1. Ніколи не подвоюються в таких випадках губні (б, п, в, м) і р: безхлі́б’я, підгі́р’я, ма́тір’ю, пір’ї́на і т. ін.
Не подвоюються й усі інші приґолосні, коли перед ними стоїть теж приголосний (інший): ща́стя, ли́стя, пересе́рдя, підза́мчя, розто́ржя, у ща́сті, ста́рістю, че́стю, ше́рстю, жо́вчю, ха́рчю, не́хворощю і т. ін., а після р у таких випадках апострофа не пишемо: пові́тря, ві́стря.
Увага 2. Не треба аналогічно з цими випадками переносити подвоєння на чужі слова та ймення.
Треба писати: Вальян (не Валлян), Тальякоццо, імбро́льйо, мільйо́н, Мольєр, барельє́ф, Тьєр, Ґотьє і т. ін. — див. .
Увага 3. Ніколи не подвоюємо приголосних у таких прикметників (числівників), як теля́ча, тре́тя, тре́тю, тре́тьої тощо.