Правопис наростків

296 ПРАВОПИС НЕВІДМІНЮВАНОЇ ЧАСТИНИ СЛОВА

-АЛНО, -ИЛНО   Наросток -ално, -илно пишемо без ь: де́ржално, пу́жално, за́ткално, граби́лно, заступи́лно, істичи́лно, лопати́лно і т. ін.

 -АЛЬНИЙ, -ЯЛЬНИЙ і т ін. Наростки -альний, -яльний, -ильний, -їльний (-альник, -ільник, -альність...) пишуться з ь: відповіда́льний, подава́льний, спа́льний, огріва́льний, ідеа́льний, соція́льний, офіція́льний, принципія́льний, матерія́льний, гостри́льний, сині́льник, дої́льниця і т. ін.

 

 -ЕВИЙ, -ОВИЙ  Прикметниковий наросток -е́вий (-є́вий) уживається при м́яких пнях (також піля ж, ч, ш, щ), коли на е (є) падає наголос: вишне́вий, тижне́вий, короле́вий (цвіт), сажне́вий, місце́вий, життє́вий, почуттє́вий, парче́вий, роже́вий, груше́вий, бає́вий і т. ін.; коли ж наголос на іншому складі, то після таких приголосних -овий (-йовий): грошови́й, біржови́й, дощови́й, життьови́й, вольови́й, польови́й, гайови́й, крайови́й, бойови́й, лойови́й, ройови́к і т. ін.

 -НИЙ у дієприкметниках  Наросток -ений, -єний (з е, є) вживається завсіди в дієкметннках, коли вони витворені з дієйменників з приголосним, -и- (-ї-), або -ну- перед закінченням -ти: не́сти́ — не́сений, лови́ти — ло́влений, ви́гоїти — ви́гоєний, загорну́ти — заго́рнений і т. ін. Щодо неподвоєння н, то див.

 -ЕНКО (-ЄН-), -ЕНЬКО, ЄНЬКО), -ЕНЬКА . Треба розрізняти наросток -енко (-єнко) в синівських назвах, створених від професії або ймення (прізвища) батьків, від зменшених наростків -енько, -енька: Коваленко, Шевченко, Науменко, Бондаренко, бондаре́нко, ковале́нко, шевче́нко і т. ін., але: кониче́нько, се́рде́нько, го́ренько, ру́ченька, Горді́єнько, Іва́сенько (пор. прізвища Гордіє́нко, Івасе́нко) і т. ін.

 

 -ЕНЯ, -ЄНЯ . На означення дітей, молодих тварин і взагалі малих речей уживається наросток -еня, -єня (з е, є, а не и, і): левеня́, кошеня́, вовченя́, перепеленя́, чаєня́, оченя́та, рученя́та, ноженя́та, грошеня́та і т. ін.

 -ЕНЬ  У наросткові -ень е випадає: пе́рстень (пе́рсня), ду́рень (ду́рня), тра́вень, бла́зень і т. ін. Пор. -інь.

 -ЕРО У збірних  числівниках наросток -еро (з е, а не и): се́меро, п’я́теро, одина́дцятеро і т. ін.

 -ЕСЕНЬКИЙ, -ІСІНЬКИЙ . Для зменшених та пестливих прикметників уживається наросток -есенький: біле́сенький і т. ін., наросток же -ісінький указує на найвищий ступінь прикмети: білі́сінький (=зовсім білий). Плутати їх не можна.

 

 -ЕЧКА, -ЕЧКО, -ЕЧОК (-ЄЧКА, -ЄЧКО, -ЄЧОК)  Щодо цих наростків зменшено-пестливих слів, то по-перше їх не слід плутати з наростк. -ичка, -ичок: ці останні бувають тільки при словах із наростками -иця, -ик: ву́лиця — ву́личка, па́лиця — па́личка, ко́ник— ко́ничок, ко́шик — ко́шичок і т. ін. В інших випадках з е: кни́жечка, подушечка, го́речко, ли́шечко, круже́чок, міше́чок, дрюче́чок, крає́чок, дво́єчко, ча́єчка, копі́єчка і т. ін. (як і тепе́речки, ту́течки, та́мечки...) — отже після ж, ч, ш, щ, й тут не -очок, а -ечок (-єчок).

 Але пеньо́к — пеньо́чок, напа́льок — напа́льочок і т. ін.

 -ИВО . Для збірного значіння матерії чи матеріялу вживаємо наростка -иво: ме́ливо, пе́чиво, пря́диво, ку́риво, па́ливо, пле́тиво, ма́риво, мере́живо і т. ін.

 -ИК, -ЇК . У зменшених іменниках пишемо наросток -ик (а не -ік і не -ек): ко́ник, во́зик, хло́пчик, во́лик, ву́лик і т. ін. (а також у вивідних словах, як сере́дник від сере́дній, трику́тник від трику́тній тощо). Після голосних, звичайно, -їк: поко́їк. Як виняток бра́тік.

 -ИЛНО . Див. -ално.

 -ИЛЬНИЙ . Див. -альний.

 -ИН, -ЇН . У присвійних прикметниках не пишемо -ін (-іне, -іна), а тільки -ин (-ине, -ина), а після голосної -їн (-їне, -їна): На́стин (На́стя), Мару́син (Мару́ся), Га́лин (Га́ля), Ната́лин (Ната́ля), ня́нин (ня́ня), Агла́їн (Агла́я), Ра́їн (Ра́я) і т. ін.

 Увага. Звуки г, к, х перед наростком -ин заміняються на ж, ч, ш: Ольга — Ольжин, Лука́ — Лучи́н, дочка́ — доччи́н, сва́ха— сва́шин, Шульжина́, Ча́йчина, Му́шина і т. ін.

 -ИНИЙ, -ЇНИЙ . У прикметниках, що показують приналежність, відношення або походження речі, наросток -иний, -їний (з одним н): гороби́ний, орли́ний, солов’ї́ний і т. ін.

 -ИННЯ — -ІННЯ  Не слід змішувати наростки -и́ння в словах збірного значіння, утворених від іменників, з наростком -іння (-ення), що вживається здебільшого у віддієслівних іменниках: бобови́ння, картопли́ння, багови́ння, бурячи́ння, гарбузи́ння, квасоли́ння, горохви́ння, макови́ння, соняшничи́ння, жабури́ння, павути́ння, ластови́ння, ряботи́ння і т. ін., тільки волосі́ння. Але ході́ння (ходи́ти), носі́ння (носи́ти) і т. ін

 -ИНЯ — -ІНЬ . У рідко вживаному наросткові -иня́, рівнозначному з наростком -ина́, що визначають міру здебільшого в просторовому розумінні, пишемо и (а не і, е): височиня́, широчиня́, далечиня́, глибочиня́, величиня́, бистриня́, глибиня́, теплиня́ і т. ін. (= височина́...). Тільки в назовному та орудному відмінках однини вживається однозначних форм із закінченням -інь, -інню: височі́нь, широчі́нь, далечі́нь, глибочі́нь і т. ін., височі́нню, широчі́нню і т. ін.

 В інших відмінках — від височиня́ або височина́, отже в родов. одн. височині́ або височини́, у давальному височині́ і т. ін.

 -ИСЬКО (-ЇСЬКО), -ИЩЕ (-ЇЩЕ)  У наростках -исько (-їсько) та -ище (-їще) пишеться и (після голосних ї), а не і, е: хлопчи́сько, огни́сько, стано́висько, гно́їсько, сто́впище, гори́ще і т. ін. Щодо ь, то див.

 -ИЦЯ, -ЦЯ . Іменники з наростком -иця (-ця) належать до м’якої відміни го́рлиця, го́рлиці і т. їн..

 -ИЧНИЙ, -ІЧНИЙ, -ЇЧНИЙ . У чужих словах уживається наросток -ичний, -ічний (після голосних -їчний) на загальних правилах : меди́чний, академі́чний, техні́чний, архаї́чний і т. ін.

 -ІВ, -ЇВ, -ІВНА . і (ї) в присвійних прикметникових наростках -ів (-їв) чергується з о й е (є) у відкритих складах: у твердих пнях з о, у м’яких і мішаних  з е (є), напр.: Петрі́в — Петро́ве, Петро́вого..., Василі́в — Василе́ва, Василе́вої..., ковалі́в — ковале́ве, ковале́вій..., палії́в — паліє́ва і т. ін.*). Аналогічне чергування і (ї) з о або е (є) маємо й у прізвищах та в географічних назвах: Петрі́в — Петро́ва, Петро́ву..., Яцків — Яцкова, Воронькі́́в — з Воронько́ва . . ., Ка́нів — з Ка́нева і т. ін.

 У власних назвах людей «по батькові» при чоловічих іменнях перед наростком -ич завсіди пишемо -ов- (не тільки з -ов-, а й з -ев-): Петро́вич, Юрович, Ігорович, Ка́рпович, Ла́зарович, Васи́льович, Вита́льович, Олексі́йович, Сергі́йович, Лука́шович і т. ін., при жіночих же перед наростком -на завсіди -ів- (-їв-): Петрі́вна, Миха́йлівна, Мака́рівна, Васи́лівна, Микола́ївна, Сергі́ївна, Лука́шівна і т. ін.

 Від таких імен, як Яків, Ілля́, Лука́, Са́ва, Хома́, Мики́та, відповідні «по батькові» будуть: Я́кович (і Я́ковлевич), Ілльо́вич (але Ленін — Ільї́ч), Луко́вич, Са́вович, Хо́мович, Мики́тович і т. ін., Яківна (і Яковлівна), Хомі́вна, Іллі́вна, Лукі́вна, Са́вівна, Мики́тівна і т. ін.**).

 -ІЖ . У наросткові -іж у відкритому складі і переходить на е: круті́ж — крутежу́, праві́ж — правежу́, карбі́ж — карбеже́м і т. ін.

 

*) В українській мові присвійні прикметники на -ів бувають і від іменників на -а: Мики́та — Мики́тів, Хомі́в і т. ін.

 **) Імена «по батькові» рівнобіжні вживаються залежно від рівнобіжних імен власних: Олекса́ндрович від Олекса́ндер, Оле́лькович від Оле́лько, Костянти́нович від Костянти́н, Ко́стьович від Кость, Микола́йович від Микола́й, Мико́лович від Мико́ла і т. ін.

 

-ІННЯ . Див. -иння.

 -ІНЬ . У наросткові -інь у відкритому складі і заміняється на е: гре́бінь — гре́беня, курі́нь — куреня́, ячмі́нь — ячме́нем, сту́пінь — сту́пеня, круті́нь — крутеня́, волосі́нь — волосе́ні, про́мінь — про́меня, ка́мінь — ка́меневі, ко́рінь — ко́реня і т. ін., як і у вивідних словах: ячмени́ще, круте́ник, камени́стий, каменю́ка, промени́стий і т. ін., крім зменшених на -інець

 -ІСІНЬКИЙ . Див. -есенький.

 -ІСТЬ . Див.

 -ІШИЙ, -ШИЙ  У 2-му ступені, прикметників пишемо -іший (а не -ійший, -іщий): старі́ший, милі́ший, добрі́ший, веселі́ший, сильні́ший, гарячі́ший і т. ін.

 Про -ший після приголосних (-дший. -тший і т. ін.)

 -ЇН . Див. -ин.

 -ЇНИЙ. . Див. -иний.

 -ЇЩЕ 35. Див. -исько.

 -ННЯ

 -ОВА — -УВА . Наросток -ова- (-ева-, -ива- зовсім немає*) в українській мові зберігається лише тоді, коли наголос падає на о, без наголосу ж переходить в -ува- (-юва-):

 а) купува́ти, купува́в... — купо́ваний, викупо́вувати…, малюва́ти, малюва́ли... — мальо́ваний, вимальо́вувати…, воюва́ти, воюва́в... — звойо́ваний, завойо́вувати..., ви́будуваний — перебудо́ваний і т. ін.

 Також у пнях: плюва́ти, клюва́ти, блюва́ти, кува́ти (хоч ков́аль, кова́дло), але хова́ти, впова́ти.

 б) друкува́ння, панува́ння, дарува́ння, царюва́ння, горюва́ння, воюва́ння, вико́хування, вихо́вування, перебрі́хування, вигодо́вування, перемальо́вування, завойо́вування і т. ін., але малюва́ння (дія) — мальо́вання (= малюнки — тільки з таким значінням), будува́ння (дія) — будо́вання (= будова), мурува́ння (дія) — муро́вання (= щось муроване, мур), риштува́ння (дія) — ришто́вання і т. ін.

 

Примітка. У дієсловах чужомовного походження, зокрема з німецької мови на -iren, перед наростком -ува-, -юва- (-ова-) майже ніколи не буває чужомовного наростка -ір- (-ир-): формувати (зформо́ваний), формулювати (зформульо́ваний), адресувати, реєструвати, анулювати, апелювати, протоколювати, інструктувати, ігнорувати, маскувати, коментувати і баг. ін.

 

*) У таких словах, як ужива́ти, забива́ти, налива́ти…, и до кореня.

 

в) сивува́тий (сивува́тість), рудува́тий, винува́тий, забу́дькуватий, глеюва́тий і т. ін., але стовбо́ватий, плиско́ватий і т. ін.

 -ОВИТИЙ . У цьому наросткові завжди о: сумови́тий, грошови́тий і т. ін.

 -ОВИЧ . Див. -ів.

 -ОК . Після приголосних уживається наросток -ок (не -ек), отже й після ж, ч, ш, щ, й: сму́шок, острі́шок, сніжо́к, відрі́йок і т. ін. Пор. іще -ечок.

 -ОНЬКА, -ОНЬКО

 -СТВО, -ЦТВО

 -СЬКИЙ, -ЦЬКИЙ

 -ТЕЛЬ . У цьому наросткові завжди е (а не и): учи́тель, гноби́тель і т. ін.

 -УВА, -ЮВА . Див. -ова.

 -ЯЛЬНИЙ . Див. -альний.

Якщо щось незрозуміло, запитай. Але з початку зареєструйся

Клясичний правопис, наростки, Частини мови

Близьки матеріали